Книга. Вона – скарбниця розуму, місце, де можна дізнатися те, що не відомо неосвіченим, без пристрасті до читання людям. Без цих, на чиюсь думку, звичайних збірок сторінок, людина так би й залишалася простим створінням без власної думки та свідомості. Вони змушують багатьох осіб замислитися про власне існування, про сенс їхнього буття. Книги – це провідники стежиною життя, вони дають поради та безцінний життєвий досвід інших людей. Але не кожен хоче звернутись до їхньої допомоги, адже навіщо гаяти свій дорогоцінний час на чиюсь, напевно, вигадану нісенітницю (історію). Та не дарма багато людей прославляють книжки, як спосіб стати справжньою людиною зі своєю, власною особистістю. «Книги – це люди в палітурках» – стверджує А.Макаренко. Гарно звучить й вислів Т.Шевченка:
«Хто полюбить книгу,
той далеко піде у своєму
розвитку. Книга рятує
душу від здерев’яніння.»
Ці слова важко заперечити , адже вони показують необхідність книжок в людському суспільстві.
Я теж є однією з тих, хто надає перевагу відео замість книг. Відмінністю є те, що я розумію неправильність своїх дій. Іноді, коли в мене натхнення (що буває дуже рідко), я йду до бібліотеки і беру першу-ліпшу книгу. Таким чином, мені пощастило натрапити на повість «Людина» Ольги Кобилянської.
Історія розповідає про сім’ю, яка, напевно, жила на початку дев’ятнадцятого століття. Люди ці не бідували: чоловік був лісовим радником, а жінка сиділа дома (як і подобало тогочасним жінкам). Мали вони дітей і сподівались на подальше щасливе життя. Але біда прийшла не запізнюючись. Одна з доньок почала читати «дурну» літературу, яка пропагувала рівність між жінкою та чоловіком. Ніхто в сім`ї не сприймав дівчину серйозно, але вона не змінила своєї думки. Батьки нав’язували їй багатого нареченого, але вона вже мала коханого. (Батько намагався контролювати не тільки своїх доньок, а й змушував свого єдиного сина вчитися науці, коли той явно цим не цікавився.) На жаль, її щастя не протрималось довго. Обранець дівчини поїхав закінчувати навчання і помер, підхопивши якусь хворобу. Але навіть це не змусило дівчину вийти заміж за багатія, що призвело до розорення її сім`ї. Далі розповісти не можу, бо ще не прочитала цю історію до кінця.
Якщо хтось зацікавився подальшою долею дівчини, ласкаво запрошую прочитати повість О.Кобилянської «Людина». Можливо, саме ця історія змінить ваше життя.
Мар’яна СКИБА,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,
Київська область