Скандали. Скандали, сварки. Скандали. Картини, що заснували реалізм у живописі. Скандали. Картини, що скидали «рожеву» пелену Відродження й маньєризму з Небес. Бійки. Скандали. Суд. Картини, що реформували мистецтво. Картини, що заснували нові методики, композиції. Скандали. Скандали. Скандали! Вигнання.
Так коротко можна описати життя одного з найвеличніших й наймайстерніших митців всіх часів – Мікеланджело Мерізі да Караваджо. Як можна здогадатись, не менш скандальнішого.
Життя Караваджо було схожим на його техніки малювання: навкруги – темрява, і одинокий промінь світла витягує з неї величні фігури. Це світло – його картини.
Караваджо був генієм, не можна заперечувати. Як і буття його п’яницею, забіякою, вбивцею і взагалі не дуже хорошою людиною.
Він міг писати надскладні композиції навіть без найменшого підмальовку. Але міг і побити людину з найменшого приводу (а випивши – навіть і без нього). Наприклад, програвши трохи грошей у м’яч, митець вбив того, кому був винен.
Караваджо фактично заснував нові методики в живописі — кьяроскуро й тенеброзо: обриси предметів ніби виткані зі світла, виступають на темному тлі; створюється більший драматизм. Противники іноді дражнили це «підвальним освітленням». Іронія була у тому, що це справді часто було підвальне освітлення: як Караваджо не підіймався кар’єрною драбиною у покровителів, він завжди падав донизу. Не хоромам він надавав перевагу, а звичайним нетрам.
На його картинах передано саму суть, символіки мало, картини зрозумілі; емоції та переживання людей виглядають реалістично, не театрально. Хто помирає, й справді помирає на картині. Хто щасливий, справді щасливий. Хто кається, той справді переживає ці почуття. Караваджо прожив важке дитинство. Його батька й діда забрала чума, а мати померла від непосильної праці з купою дітей на шиї. Мікеланджело це бачив і на все життя пам’ятав, як саме виглядає помираюча людина.
Він завжди жив у бідних кварталах і знав, як виглядають абсолютно всі сторони людського життя, всі гріхи і благодаті. Він переносив це на полотно з вбивчим реалізмом, з усіма не дуже приємними деталями (бруд під нігтями, чорні п’яти), що не було до вподоби його покровителям, служителям «високого» католицтва.
Також була у Караваджо така собі звичка, запрошувати у моделі найзвичайнісіньких людей з тих самих бідних кварталів. І замовники (невідомо як) впізнавали в обличчях святих звичайних жебраків, крадіїв та осіб легкої поведінки. А іпостасей церкви законом було заборонено так малювати! Одна така картина, для якої моделлю була жінка з «поганого» району, була знята з галереї через два дні.
Все це призводило до незліченної кількості скандалів із участю Караваджо. Всього він 11 разів поставав перед судом, сидів у камері незліченну кількість разів. Бійки з його участю також не полічити. П’яні оргії тим більше. Через одну з них він навіть втратив звання кавалера Мальтійського ордена.
Але майстри його картини цінували, цінують і зараз. Мальтійський орден, наприклад, цим не похвалиться.
Інна ХОРОШМАНЕНКО,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”
