Іконописець з Рівненщини Сергій ЗАХАРЧУК: “У художника сльоза перетворюється в діамант”

30.05.2011

«Художник – це дитина, про якого казка каже, що в нього будь-яка сльоза перетворюється в діамант», – писав відомий німецький лірик Генріх Гейне. У талановитого, по-справжньому натхненного, митця Сергія Денисовича Захарчука таких алмазів вже чимало. «Тож я воістину багатий, бо мій душевний світ сповнений добром», – каже майстер. Енергетику, що випромінює цей художник, не виміряти ні в омах, ні у вольтах. Тут зайве застосовувати фізичні виміри та величини. Бо енергія, що випромінює іконописець, яскравим потоком передається й іншим
Життєві «академії» Сергія Захарчука
«Художник малює не те, що бачить, а те, що відчуває», – писав митець Пабло Пікассо. Всі художники – це унікальні особистості, бо звідти, з висот, їм дано відчувати набагато більше, ніж звичайним людям, передавати цю інформацію, насичувати її всіма барвами, що тільки створила природа. Унікальними є і роботи Сергія Захарчука. Його вклад в сучасне церковне малярство неоціненний, бо ж лише за 45 років свого життя він створив вже стільки ікон, що й перелічити важко. І в кожному частинка душі митця, праця днів і ночей, піт і радість, переживання, незліченна кількість інших позитивних емоцій. Сергій Денисович практично ніколи не зупиняє творчий процес, він постійно в праці й задумі. Відпочивати таким людям ніколи, бо вони повністю віддані мистецтву…

Сергій Захарчук з’явився на світ 22 січня 1965 року в селі Тріскині, що на Сарненщині. В чималому посімействі Захарчуків було семеро дітей, Сергійко – наймолодший. Вісім класів майбутній митець закінчив у школі рідного села, а 10-11 класи – в сусідніх Ремчицях.

У 8 класі Сергій Захарчук намалював ікону святого Архістратига Михаїла, яку згодом подарував своїй хресній матері. Вже на ту пору хлопець міг ідеально відтворювати образи, бо мав хорошу пам’ять і постійно по вінця наповнював серце новими почуттями, враженнями та емоціями…

Після двохрічного навчання в Рівненській художній школі Сергій Денисович був призваний на службу в армію. Служив в Мурманську, але та надзвичайна тяга до творчості і самовдосконалення підштовхнула ще тоді молодого хлопця вступити до престижного Московського державного університету ім. Надії Крупської на заочне відділення, де здобував фах художника народного мистецтва. Під час навчання в столиці Росії розширив свої знання про тогочасне мистецтво, відомих художників, багато чого навчився.

Саме тоді майстер познайомився з творчістю відомих митців В.Васнецьова та М.Верещагіна, котрі згодом стали його улюбленими художниками – класиками. Сергій Захарчук детально вивчав мистецтво в різних ракурсах, жив завдяки йому. У 1985 році, після повернення до рідного села, Сергій Денисович влаштувався на роботу в райспоживспілку, був художником по рекламі.

З 1988 року навчався на факультеті художнього оформлення Тернопільського кооперативного технікуму, а заодно – постійно створював на полотнах свій диво-світ, добрий і чистий від усього злого… Київська художня академія радо прийняла до себе на навчання талановитого художника, але Сергію Денисовичу не вдалося закінчити навчання. Життя закрутилося – завихрилося і вилило на долю художника перші труднощі, які майстер довго, але впевнено долав. За 45 років життя художник вже мав чимало життєвих «академій», котрі навчили його на згірше професійних вишів. Своє мистецтво майстер черпав з народу і побуту, з природи. Йому вдавалося «пробудити» навіть зачерствілі буденним душі…

З 1992 року Сергій Денисович працює фотокореспондентом районної газети. Через 6 років отримує привабливу пропозицію бути художником-декоратором в будинку дітей та молоді, де є розгулятися творчим вітрам. До сьогодні там працює митець. А улюбленому заняттю, як і раніше, присвячує дні і ночі. «Мистецтво – це неосяжне поле.

Хочеться засіяти хоча б невелику його частинку і своїм зерном!», – говорить майстер. У 2003 році Сергій Денисович вступив до Міжрегіональної академії управління персоналом при Президентові України, де два роки вивчав практичну психологію. Ще після навчання у Московському університеті Сергій Денисович захопився реставрацією ікон. Перші, відреставровані майстром ікони, знаходяться в церкві села Ремчиці, де навчався іконописець. Реставрував Сергій Захарчук ікони і в селі Оселя Яворівського району Львівської області.

Символізм Сергія Захарчука
Довгий час Сергій Денисович малював картини для себе, своїх друзів і знайомих. А вже пізніше зацікавився сакральним мистецтвом, почав ходити до церкви і лише тоді вже «готовий був духовно» для того, щоб розпочати писати ікони. Були тривалі розмови із священнослужителями, які ще більше утвердили його бажання живописно оформляти церкви – бути іконописцем.

Зі слів Сергія Денисовича стало відомо, що є люди, які негативно ставляться до того, що він пише ікони, вважаючи це якимось «святотатством». Взагалі, як сказав Захарчук, ікони і зараз повинні писати монахи. Але, враховуючи той факт, що на сьогоднішній день іконописців-професіоналів не вистачає, то зріс попит на роботи «мирських художників». Саме так було і з Сергієм Денисовичем. Одна невеличка особливість, на яку звернув нашу увагу митець: після того, як він пише ікону, то її не відразу використовують у Богослужінні, а ставлять спочатку на деякий час у вівтарі, там священик читає спеціальні молитви освячення, і вже тоді ікони використовуються в службі Божій.

Одразу ж виникло запитання: як Сергій Денисович обирає теми сюжетних композицій? І ми довідались, що тематику ікон він погоджує із священиками, настоятелями храмів. Нещодавно іконописець завершив роботу над серією сюжетних ікон, яка називається «Страсті Христові». До серії ввійшли ікони: «Вхід на Голгофу», «Умивання рук Пілатом», «Наруга над Христом», «Розп’яття», «5 хлібів і 3 рибини»… Окрім цих ікон у Сергія Денисовича є ще й інші – «Хто стукає, тому і відчинять», «Явлення Христа», «Явлення воскреслого Христа Марфі та Марії», «Зрада Іуди», «Явлення воскреслого Христа Марії Магдалині».

Одна із важливих деталей іконопису Захарчука – світ неживої природи. Гори, будинки, предмети в середині житла зображуються зовсім не тому, що вони дуже гарні, а як натяки на місце дії або як символи. Все це вказувало на ті чи інші місця, де з Ісусом, Дівою Марією чи із святими відбувались ті чи інші події. Кожен предмет, камінчик, листочок – все, що зображено на іконі, має певне символічне значення.

Особливості стилю іконописця
Якщо досліджувати ікони Сергія Денисовича, написані ним для Свято-Покровської, Свято-Троїцької церков м.Сарни, релігійної громади Свято-Покровської парафії Рівненської Єпархії УПЦ КП, то можна простежити своєрідний стиль автора.

На стелі (куполі) Свято-Покровського храму є надзвичайно цікаве зображення: в найвищій точці куполу є зображення Господа Саваофа – Створення світу (Сотворение мира) – це одна із робіт Сергія Денисовича. На цій іконі зображено Господа Саваофа в образі сивочолого мудреця, який створював землю, воду, повітря. Бог-Отець завжди, згідно канону, зображується у вигляді старця, тому що він так являвся деяким пророкам. Бог-Саваоф зображений босим: це означає, що він доступний для всіх, він такий, як і всі люди. Але разом з тим, вигляд у нього суворий, бо він покарає за гріхи.

Господь Саваоф зображений у довгій сорочці, яка розвівається на вітрі. Сорочка пурпурового кольору, що означає царський, божественний сан особи, яка одягнута в цей одяг. На сорочці у Господа Саваофа – гіматій зеленого кольору. Зелений колір в іконописанні – це уособлення всього земного. Над головою у Господа Саваофа зображено трикутник, що означає найвищу владу. Разом з тим трикутник – це знак всевидячого ока, знак Бога. Як бачимо у своїй роботі Сергій Денисович дотримується правил іконопису: Бог-Саваоф зображений згідно канону. Сергій Денисович дотримується канонів у використанні кольорової гами (як того вимагають єрмінії): особлива роль у написанні ікони належить пурпуровому кольорові, що являє собою сполучення червоного з синім, блакитним або фіолетовим, залежно від того відтінку пурпуру, якого митець хоче досягти.

Подібну ікону ми знайшли і Михайлівському соборі м.Києва, автором якої є В.Васнєцов (як було зазначено раніше, Васнєцов є одним із улюблених художників-іконописців Сергія Денисовича). На даній іконі Бог-Саваоф зображений на фоні зоряного неба. Тут ми теж бачимо сивобородого старця, який опустив донизу руки і суворим поглядом споглядає на нас. Навколо Саваофа ангели – символ воскресіння і страшного Суду. «Він пошле своїх Ангелів із сурмою вельми голосною і ті зберуть вибраних Його” (Мт. 24,31). У Нього, як і на іконі Захарчука, босі ноги, руки, повернені долонями доверху, що означає щирість та правдивість Його слів та вчинків. Одяг Саваофа надзвичайно білого кольору – а це, як ми знаємо, колір Преображення, перетворення, з’явлення небесного на землі. Цей колір згідно з єрмініями теж можна використовувати при зображенні Бога-Отця.
***
Роботи Сергія Денисовича Захарчука схожі на роботи іконописців-професіоналів, проте, звісно, що він вносить у них щось своє. Майстер не показує святих грізними, віддаленими від нас. У всіх роботах  – обличчя простої земної людини. Християни приходять до церкви по допомогу, по підтримку, а всі святі готові їм допомогти. Що ж свого, нового, вніс Сергій Денисович у написання ікон? Коли уважно придивитися, то можна помітити на одязі зображуваних святих орнамент, який дуже схожий до місцевої поліської вишивки. У сюжетних композиціях майстер ікони проявив своє вміння зображати пейзажі. Плавними лініями він вільно окреслює схили гірських краєвидів, подекуди зображені кущі та дерева. У обраних сюжетах виявляється індивідуальність майстра. Окрім того, він ще й змальовує улюблені християнські образи, до яких найчастіше звертаються прихожани. «Мистецтво несе до нас лише добро», – пишуть мудреці. І це ще раз підтверджують дивовижні праці митця Захарчука.

Петро КАТЕРИНИЧ

переглядів: 1 855

Останні новини від OGO.ua


Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *