Сильно, боляче, привабливливо, затишно, бентежно, глибоко, захоплююче – усі ці відчуття ми можемо застосувати до слова кохання. Це безперервний потік почуттів і емоцій, який кожен з нас колись відвідував у глибинах свого серця. Але чи все настільки духовно, як ми собі уявляємо?
З біологічної точки зору, любов – це каша з гормонів, а саме дофаміну, серотоніну, адреналіну, ендорфіну, вазопресину і окситоцину. Розумію, біологічні визначення складні та нецікаві, але я спробую пояснити. Дофамін є початковим етапом відносин. Він діє через сподівання на щось приємне. Наприклад, перші подарунки, квіти, цукерки. Дію дофаміну у відносинах часто називають цукерково-букетним періодом. Тому і часто кажуть, що кохання триває 3 роки, але це все тільки витівки дофаміну. Серотонін – дуже підступний гормон, тому що він відповідає за прив’язаність. Коли об’єкта кохання немає поруч, рівень серотоніну падає, а коли партнер з’являється, то рівень гормону підстрибує і тим самим викликає залежність від людини. Адреналін, як ми всі знаємо, це гормон ризику і несподіваності, тому тут нескладно поєднати його з коханням. Перші три гормони можна назвати етапом закоханості, а інші – стійкою любов’ю. Наступний гормон-ендорфін викликає бажання фізичного контакту. Це і є обійми та поцілунки. Він проходить через усі етапи кохання, адже фізичної підтримки хочеться завжди. І останні ферменти – окситоцин і вазопресин є прихильністю, є мотузкою між нестійким гормонами і звиканням до людини. Тільки окситоцин є фізичним зв’язком, що виникає, наприклад, під час контакту очами, а вазопресин є зв’язком емоцій. Кожний із гормонів відповідає за свої функції і їх взаємодія і утворює почуття любові. Ці етапи є умовними і схематичними. Звісно, це не визначення кохання, а лише приблизне вивчення його. У любові ховається набагато більше, ніж гормони, там таяться незвідані джунглі емоцій і невідомих речей, які нам іще належить відкрити.
Ми можемо не тільки відчути, але й побачити любов. Закоханість можна виявити на МРТ(магнітно-резонансна топографія). Проводилось чимало дослідів. Коли об’єкт дослідження згадує приємні моменти зі своєю другою половиною, то в нього одразу ставали активними дві ділянки мозку: спогади і емоції. Але це не є шляхом визначення кохання, адже наш мозок так само реагує і на захоплення улюбленою футбольною командою. Тому любов можна побачити, але визначити, чи романтична вона – складно.
Знаючи усі ці факти, ви можете подумати, що все в нашому житті зумовлюється роботою гормонів або нашого тіла. Це було б так, якщо б ми були тваринами з інстинктами і без можливості думати, але ми люди. Ми можемо аналізувати характер людини, її звички і, пропускаючи це все через наш досвід, визначати роль людини у нашому житті наперекір грі нашого тіла. Ми – люди, і в цьому може бути як наша перевага, так і наша слабкість.
Єва БЕКЕРОВА,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”