Із початку 21 століття, зі швидким розвитком технологій упевнено завойовує своє право на існування електронна книга. Вона зручна в користуванні, бо можна читати онлайн улюблений роман чи дізнаватися новини з газет. Для цього лише треба мати планшет або смартфон, які завжди під рукою, та інтернет. Такі книги легко транспортувати і зберігати. Не можна не погодитися, що електронна книга – це сучасно, модно і, звичайно, зручно.
Сказати, що я прихильниця лише електронних книг – це сказати неправду. У нас удома гарна бібліотека. Книжки люблю здебільшого друковані. Коли була малою, то читаючи, все поглядала, чи багато ще залишилося, скільки сторінок. На жаль, в електронному вигляді об’єм прочитаного не можливо побачити. Той факт, що книги пахнуть, коли нові, або ж приємно шелестять, коли перегортаєш сторінки, чи безпечні для очей усім відомий. А ще мою любов до друкованого видання можна підтвердити таким прикладом. У мене є дві книги, які, коли я їх беру до рук, навіюють приємні спогади. Пригадую відпочинок у таборі, пригадую Тетянку , якій розповідала свої дівчачі таємниці і з якою досі підтримую гарні стосунки. Інша ж книга нагадує про екскурсію на захід України, про неперевершеної краси гори, ліси, про дощ, який лив майже не щодня. Ось у ті «мокрі» дні і виручала книга ‘’Не озирайся і мовчи”. У ній навіть запах зберігається карпатський.
А ще мені краще запам’ятовується інформація з друкованої книги. По-перше, я уявляю саме видання, на якій сторінці інформація, навіть у якій частині вона розташована. По-друге, хоча читати у планшеті чи телефоні дуже зручно (і я це часто роблю), проте все якесь безлике, однакове, тому часто складно зрозуміти, де прочитав ті чи інші відомості. Читання друкованої книги – це щось особливе, таємниче навіть інтимне. Часом заснути не можу, усе хочеться дізнатися, що буде далі.
Обидва варіанти мають право на існування. Не так важливо , яку книгу ти читаєш. Головне, що ти її ЧИТАЄШ. Адже геній української літератури І. Франко мудро зауважив:
Хто в них пірне аж до дна,
Той хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.
Вікторія ЗАЇКІНА,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”