Зараз у час війни набуло особливої важливості мовне питання. Відомі зірки,та й прості люди масово почали переходити на українську мову і використовувати її як на публіці, так і в повсякденності.Хоча до24.02.22р. кількість російскомовного населення в Україні налічувала близько 26%, з них більше половини вважало її рідною. Звідки взялись такі цифри? Чому в нас не закладено поняття державності і націоналізму?Численні утиски є однією з відповідей на ці питання. Починаючи з 17 ст. нашу мову неодноразово намагались знищити і стерти з лиця землі як і культуру, віру ,етнос та націю в цілому.І займалася цим зазвичай саме росія .У 1629р російський цар Михайло видає наказ про знищення книжок українського книгодрукування .Лишень задумайтесь, вже більше 4 століть наш „сусід” утискає і веде спроби знецінення нашої мови.
XX ст. відзначилось як століття Розстріляного відродження, як найкровожадніше століття, століття вбивств і знущань за мову, за прозу, за українську думку. Насправді важко перерахувати, скільки разів чужа влада нищила вкраїнську на папері, а ще важче, коли на ділі. Рашисти вибивали з нас Україну не лише законами, а й карами.Вигнанням.Розстрілами. Голодомором. Вони вбивали поетів, спалювали книги, нищили картини.І таких історій ну дуже багато.Росіянам вдавалось забороняти розмовляти українською, проте вони не змогли заборонити жити з Україною в серці. Вони виривали українську мову та не змогли вирвати українське коріння.
Надія ГУНЬКАЛО,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”