Чому потрібно вивчати свою історію?

17.11.2022

В еру глобалізованого суспільства, яким керують прогрес та технології, люди, в гонитві за новинками, часто не цікавляться тим, як було раніше. Це призводить до того, що багато людей щонайменше «плавають»  в історії своєї батьківщини. Не кажучи вже про всесвітню історію. Цим незнанням цілком можна скористатися. Можна просунути в маси будь-яку вигідну ідею/думку. За прикладами далеко ходити не треба- в нас є сусіди що дуже люблять розповідати  про «исконно русские земли» та тому подібні вислови. Тож всім нам, людям що читають цю статтю, потрібно заповнювати прогалини у знаннях хоча б своєї історії.

Зараз у мережі є велика кількість так званих «експертів», які все знають настільки добре, що складається відчуття ніби вони самі курили трубку зі Сталіним, грали в шахи з Петром першим та пили оковиту з Сагайдачним. Справа в тому, що історію пишуть переможці, і насправді дуже важко сказати, що дійсно було всього сто років тому, адже переписати історію зовсім нескладно. Якщо ви читали відомий роман Джорджа Оруела «1984», то зрозумієте про що я. Якщо ні, то я поясню. У романі розповідається про тоталітарну країну, з досить цікавим бюрократичним апаратом. Так у «Міністерстві Правди» займаються тим, що постійно переписують історію, далі цитати з твору:

«Історія, як старий пергамент, вискоблювалася начисто і переписувалася стільки разів – скільки було потрібно. І не було жодного способу довести правду ».

Щось схоже з історією України відбувалося за радянських часів, тож зараз нашу історію, по суті, переписують з переписаного, спираючись на раніше замовчувані факти та приховані документи. Так, заглиблюючись у історію, можна зруйнувати міф про братні народи  та слов’янське походження росіян (московитів), адже ті болота, де зараз стоять Москва та Санкт-Петербург, були заселені племенами фінно-угрів. Також часто забувають, що за часів Золотої Орди, коли московський і інші князі кланялися монголам, існувало Галицько-Волинське князівство, а пізніше Королівство Руське. Перша ж письмова згадка про Україну датується аж 1187 роком, тоді як перша згадка самого слова Росія датується 1387 роком. Але це лише слово, сучасна російська федерація є наступницею московського князівства, пізніше царства. І була вона утворена за наказом хана Менгу-Тімура як звичайний улус  Золотої  Орди.

Пізніше, останній уламок давньоруської державності Королівства Руського був окупований Польським Королівством та ввійшов до складу Великого Князівства Литовського (далі ВКЛ) разом з більшістю інших територій сучасної України, за винятком південної частини, що була підконтрольна Кримському ханству.

Між кордонами ВКЛ, Польського королівства та Кримського Ханства, лежав нічийний степ, де через набіги останніх жили лише відчайдухи біглі кріпаки, злочинці та інші люди, що хотіли волі. Пізніше Степ привернув до себе увагу деяких магнатів та шляхтичів, що були зацікавлені в освоєнні нових територій, саме тоді на світову арену виходять козаки, які слугували свого роду щитом від татар для Польщі, за що і отримували певні вольності. Свого часу козаки досить активно воювали на стороні поляків (Речі Посполитої), чого вартує похід Петра Сагайдачного (першого козацького гетьмана) на Москву, з подальшим її спаленням. У подальшому козаки підіймали повстання, які здебільшого були невдалі і швидко придушувались.

Апогеєм цих повстань стало повстання під проводом Богдана Хмельницького, або Національно-визвольна війна 1648-1657 років, що поклала початок українській національній революції 1648-1676 років . Її передумовами  стали утиски українців у всіх без винятку сферах життя. Утисків зазнавали прості селяни, міщани, духовенство та козацтво. Селяни мали працювати на панщині від чотирьох до шести днів, а також виконувати геть усю роботу, яку накаже виконувати пан. Міщан усували від усіх сфер керування містами, і здебільшого призначали іноземців на керівні посади. Православне духовенство теж зазнавало утисків, активно насаджувалося католицтво та уніатська греко-католицька релігії. У козацтва ж магнати відбирали хутори, млини, ставки та луки, а самих козаків за найменшу непокору могли кинути до в’язниці, де ті зазнавали катувань. Всі скарги від українців до короля ігнорувалися, а народне незадоволення зростало.

Також у Богдана Хмельницького, що сам був з шляхетського роду, були особисті причини для повстання, 1646 року на хутір Суботів, здійснив напад чигиринський підстароста Чаплинський. Спроби подати скарги до польського короля і покарати Чаплинського, не мали успіху. Тому, ставши гетьманом, Богдан починає антипольську політику і здійснює перший похід 1648-1649 років, що завершився Зборівською угодою.

Цей перший похід Богдана Хмельницького можна назвати найбільш вдалим, бо він зміг об’єднати усіх українців на той час розкиданих по всім тодішнім країнам Європи.  До війська хмельницького вступали жителі Прикарпаття, Закарпаття, Наддніпрянщини, Бессарабії та інших регіонів.

Звісно, ми можемо провести паралелі з сучасним світом і останніми подіями в історії нашої Батьківщини. Наш народ, як і чотириста років тому, готовий битися за свою свободу і незалежність.

Володимир ХІВРІЧ,

випускник Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”

переглядів: 24

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *