Далеко не кожен міг уявити, що українців будуть убивати росіяни. З початком повномасштабної війни народ України побачив справжню сутність свого сусіда. А коли почали звільняти захоплені ворогом території, обличчя росії побачив і увесь світ. Маріуполь, Буча, Ірпінь, а тепер ще й Ізюм. Скільки ще таких міст і сіл України матимуть криваву славу?
Дізнаючись про все нові й нові факти звірств та катувань, я запитую себе: «А чому нас вбивають? Що такого зробили українці, щоб їх так ненавидіти?»
Протягом багатьох років поспіль переписували історію, у вуха російських громадян вливали брехливу пропаганду, тим самим налаштувавши проти українців. Причому, цією ненавистю переповнені серця росіян майже по всьому світу. Спочатку я вважала, що такої думки дотримуються лише ті, хто дивиться виключно російське телебачення чи ізольований від світу. Але ж у наш час, коли у вільному доступі в мережі «Інтернет» можна знайти будь-яку інформацію, складно залишатися такими зомбованими, як вони. Росіяни, вважаю, не просто ненавидять нас, як націю. Вони готові роздерти кожного, хто носить горде звання українця. А ми і справді сильний духом, а головне – вільний народ. Сьогодні світ побачив, чого варті українці. Мабуть, жодна нація на планеті не показала такої згуртованості, боротьби за власну волю та незалежність, вразивши цим усіх. Звісно, у нас би не вистачило лише тільки патріотизму для того, щоб крок за кроком долати ворога і відвойовувати рідну землю. Та допомога, яку нам надавали і продовжують надавати різні країни, з неабиякою швидкістю наближає нас до омріяної перемоги. Але ж основна заслуга за нами. Бойовий козацький дух наших Збройних сил не можна зрівняти ні з чим.
Тобто вбивають нас лише тому, що ми українці. Росіяни не можуть змиритися з тим, що наш народ живе краще за них. Вони були здивовані, побачивши, що в Україні люди живуть спокійно, заможно, бо навіть у глухих селах та маленьких містечках є заасфальтовані дороги, газ та світло, про що більшість росіян можуть тільки мріяти. Не кажучи вже про матеріальні блага, які є в кожному домі. Вони прийшли визволяти нас від нашої влади. А чи спитали у нас, хочемо ми цього чи ні? Зрозумівши, що тут їх не зустрічають із квітами та хлібом-сіллю, рашисти ще більше озвіріли. На мою думку, такі звірства, які вони вчиняють з маленьким дітьми, жінками, людьми похилого віку тощо, не може робити нормальна психічно здорова людина. Вони хворі. І ця хвороба називається «ненависть до українців»:
Чому нас вбивають? Бо ми УКРАЇНЦІ!
Ми нація мужніх і вільних людей.
Не можуть ніяк з цим змиритись чужинці.
Не шкода жінок їм, старих чи дітей.
За дух наш козацький, за слова свободу,
До матері шану і вірність землі.
За те, що немає сильніше народу
Ненавидять нас і дорослі, й малі.
Олександра БОРИСЕНКО,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”