Рідко кого зустрінеш з книгою у руках. Коли запитаєш підлітка, що він прочитав востаннє, той ладен буде назвати хіба щось із шкільної літератури.
Зараз, в еру електронних оновлень, що керують нашою культурою та часом, ми звикли сприймати інформацію у вигляді певної візуалізації, коротких повідомлень або треку, що легко запам’ятовується.
За статистикою 2017-го року, лише 43% українців прочитали хоча б одну книгу за той рік, не кажучи вже виключно про підлітків.
Ми можемо читати онлайн-статті, пости у соціальних мережах, але мало у кого руки доходять до справжніх книг.
Насамперед це відбувається тому, що молодь звикла до швидкої готової інформації, до стислих переказів шкільної літератури, до коротких наукових фактів.
Нам притаманне кліпове мислення – сприйняття коротких яскравих образів. Цей термін зявився ще у 90-х, та зараз є природнім явищем повсякденності. Нас годують фразами, картинками, що легко запамятовуються, а ми вже і не зважаємо. Через це не можемо довго концентруватися на інформації, знижується здатність до аналізу. Тоді великий обсяг тексту, товсті книжки починають нас лякати, стає важко засвоювати прочитане.
Ще одним фактором є те, що у підлітковому віці діти надають перевагу діям, а не міркуванню над ними. За своїм досвідом можу сказати, що тільки після бажання пізнати себе та розвиватись я почала за власним бажанням читати літературу.
Анастасія ШЕВЧУК,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ «Острозька академія»,
Київ