Думаю, що ні. Як говорив Аристотель: “Дружба – найнеобхідніша для життя, оскільки ніхто не побажає собі життя без друзів, навіть якщо б він мав усі інші блага”.
Проте варто розрізняти, коли це є справжня дружба, а коли просто, так би мовити, – “гра”. Недарма ж говорять: ” Дружба може бути різною, але тільки справжня збережеться навіки”.
Ми часто називаємо друзями тих, хто насправді є приятелями. Справжні друзі – це зовсім інше. Ці люди завжди підтримають, допоможуть, не засудять. Із ними ти можеш бути самим собою. Їм можна розповісти, довірити те, що тебе хвилює, те, про що навіть не знають твої батьки. Вони оцінюють тебе адекватно, а іноді й досить прискіпливо, адже розуміють, це стимулюватиме тебе до розвитку.
Багато людей помилково вважають, що справжня дружба – це завжди цілковите порозуміння, але це не зовсім так. З одного боку, рано чи пізно навіть між найкращими друзями трапляються непорозуміння. Нерідко буває й так, що вони майже припиняють спілкуватися. Значну роль у цьому також відіграє гордість, яка не дозволяє зробити перший крок на шляху до примирення. З іншого ж боку, виникають цілком логічні запитання: “Хіба так виглядає істинна дружба?”, “Невже її так легко зруйнувати?”.
На мою думку, справжні друзі витримують різні випробування.
Так, може бути багато проблем, непорозумінь, це все перевірка, і лише від людей залежить пройдуть вони її, чи ні.
Отже, відповідь на питання: “Чи справді життя без дружби неповноцінне?”, – очевидна. Адже кожен потребує людей, які могли б підтримати, вислухати, сприймати нас такими якими ми є, незважаючи на недоліки.
Іванна СТЕЦЬКО,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”