Український кінематограф зародився ще наприкінці ХІХ століття. Саме тоді інженер Йосип Тимченко розробив кінескоп. Понад 100 років минуло, і ХХІ століття для вітчизняного кіно стало ковтком свіжого повітря після сталевих лап радянського союзу.
- «Плем’я» (2014) – спільна кримінально-драматична картина України та Нідерландів. Фільм розповідає про молодого хлопця Сергія, який прибуває до інтернату для глухих, де вступає в кримінальне угрупування «Плем’я» й закохується в дівчину Аню.
Стрічка особлива тим, що вона стала першим фільмом у світі, знятим без єдиного слова – виключно українською жестовою мовою, і при цьому не має субтитрів чи закадрового голосу.
- «Атлантида» (2019) – фільм режисера Валентина Васяновича. Фільм розповідає про життя Донбасу після майбутньої перемоги України у війні з росією і повернення окупованих територій.
Ролі у фільмі зіграли лише непрофесійні актори — ветерани АТО, волонтери, солдати ЗСУ. Зйомки стрічки відбувалися здебільшого в Маріуполі в січні-березні 2018 року.
- «Донбас» (2018) – спільний фільм України, Німеччини, Нідерландів, Франції і Румунії. Сюжетні лінії уявляють собою реконструкцію справжніх подій, зафіксованих в професійних репортажах, любительських відео на YouTube та спогадах місцевих жителів.
2018 року фільм був номінований на «Оскар» у категорії «Найкращий фільм іноземною мовою».
- «Мої думки тихі» (2019) – трагікомедія українського режисера Антоніо Лукіча. Щодо сюжету, то молодий звукорежисер і невдаха Вадим отримує замовлення від клієнта з Канади з проханням записати голоси рідкісних тварин та пташок українського Закарпаття. Однак завдання ускладнене тим, що у подорож Закарпаттям разом із Вадимом вирушає його мати-таксистка.
За сім тижнів у кінопрокаті касові збори склали більше 10 млн грн.
- «Щастя моє» (2010) – фільм режисера Сергія Лозниці. Дія фільму відбувається в пострадянській глибинці. Водій-далекобійник залишає удома невірну дружину і вирушає в черговий рейс. Його вантажівка повільно рухається до мети, а сам він здійснює занурення у світ страху, жорстокості і зради.
Це був перший фільм представлений на Каннському кінофестивалі від України.
- «Varta1, Львів, Україна» (2015) – документальний фільм, знятий Юрієм Грициною. Фільм розповідає про події під час Євромайдану, коли у Львові після Ночі Гніву (19 лютого 2014) активісти перебрали на себе функцію правоохоронців і за допомогою Zello-каналу Varta1 координували свої дії.
- «Земля блакитна, ніби апельсин» (2020) – повнометражний документальний фільм режисерки Ірини Цілик. У фільмі йдеться про сім’ю, яка живе в так званій «червоній зоні» Донбасу, де вже шостий рік тривають воєнні дії. Мама й діти самотужки знімають фільми про своє життя під час війни.
Назва «Земля блакитна, ніби апельсин» — це цитата з вірша поета-сюрреаліста Поля Елюара.
- «Майдан» (2014) – ко-продукційний українсько-нідерландський документальний фільм який розповідає про події Євромайдану (Революції гідності). Тут зображується хід революції: від мирних мітингів на Майдані Незалежності до кривавих вуличних боїв між протестувальниками і міліцією.
Фільм містить також кадри, зняті журналістами української служби «Радіо Свобода».
- «Молитва за гетьмана Мазепу» (2001) – фільм режисера Юрія Іллєнка. В основі сюжету — діалог «на ножах» історичних антагоністів — Петра I, що плюндрує Іванів саркофаг, та гетьмана Івана, який встає з могили, щоб оповісти своє життя, передусім таке, що пов’язане з боротьбою двох державців.
Він став першим повнометражним фільмом за роки незалежності України.
Звичайно, ця добірка не є такою, що не може піддаватись сумнівам, проте список українських фільмів ХХІ століття базується на особистих рейтингах кінокритиків, кінознавців і фестивальних кураторів. Переглядати ці фільми чи ні – вирішувати тільки Вам.
Катерина ШИНКАРУК,
випускниця Школи універсального журналіста