Я вже раніше писала про те, що може викликати радість чи журбу у книжкових драконів. Проте є речі, які можуть перевернути світ книголюбчиків. Таке почуття називають шоком, і напевне всім відомо, що він може викликати як бурю позитивних емоцій, так і хвилю обурення. А що саме він спричинить – вирішувати вже вам.
- Великий абзац
Нерідко трапляється, що ти розгортаєш книгу, а там абзац на дві сторінки. В цей момент ти розумієш, що тебе чекає «захоплюючий» опис. Зазвичай такий сюрприз спричиняє 5 швидких стадій прийняття неминучого: заперечення, гнів, торг, депресія і, врешті решт, саме прийняття. Як показує практика, такі абзаци зустрічаються здебільшого в класичних книгах, проте деякі сучасники вважають, що саме це принесе їм світову славу, і тому з усіх сил стараються щонайдетальніше описувати різноманітні виробничі процеси (наприклад: антикварна обробка меблів) і розтягують таке «щастя» на цілу міні-енциклопедію.
P.S. Майбутнім письменникам хочу порадити ось що: якщо у вас немає такої цікавої ідеї, як у Гоголя («Шинель»), то навіть і не думайте робити абзаци на чотири сторінки.
- Перекручений до смішного сюжет у кіно
Часом буває, що читаєш книгу, і здається, що на руках уже готовий сценарій для фільму. Чітко, коротко, цікаво, і уяві є де розігнатись. І вже дочекався екранізації, спішиш у кінотеатр, аби побачити цей шедевр, а тут… Що таке? Чому все зовсім інакше? Такого я взагалі не пам’ятаю. Як так? І коли ти бачиш, що всю красу книги обрізали, перекрутили на новий лад і взагалі створили казна-що, то тобі не залишається нічого, крім сміху. Так, нерідко фільми є справжнім кривим дзеркалом, відображення книги у якому викликає лише усмішку читачів навіть у трагічних моментах.
- Усвідомлення того, що буде продовження
Буває й таке, що тобі безмежно подобається якась книга. Її сюжет досконалий, слова автора немов перла, а персонажі вже стали твоїми найкращими друзями. І, коли ти бачиш, що вже все менше і менше сторінок залишається до кінця, ти підсвідомо готуєшся прощатись з цим чудовим всесвітом. Аж раптом – бах! – ти розумієш, що це не кінець! Буде ще! Все-таки є Бог на світі! І ти ходиш як щасливе поросятко щонайменше тиждень, бо знаєш, що ще обов’язково зануришся у той чудовий світ.
4.Неочікуваний сюжетний поворот
Це той момент, коли у тебе в голові дійсно відбувається збій системи. Просто мозковий ERROR. Приблизно на 20 секунд ти завмираєш і дивишся в якусь одну точку з відкритим ротом, бо бідні мізки не відразу можуть осягнути те, що сталося. А тоді, коли ти продовжуєш читати, в голові метушиться лише одна думка: «Що відбувається?!». Навіть після пояснень такого ходу сюжету, все одно знадобиться певний час, щоб збагнути все.
5.Товста книга з супердрібним шрифтом
Дрібний шрифт – це завжди велике розчарування. Проте, коли книга ще й 500+, то це вже знущання. Всім книголюбам певне знайома така ситуація:
*заходить у магазин/бібліотеку*
– Ось та книга, яку мені казали прочитати.
*бере книгу у руки*
– Нічого собі! Товстенька. Ну, тоді шрифт напевно великий.
*розгортає книгу*
-ОЙ МАТІР БОЖА ПОМОЖИ!
І тоді ще довго вагаєшся, чи треба вона тобі, чи може інше видання пошукати, чи якось іншим разом взяти. А, коли вирішив все-таки її прочитати, то знову проходиш вже знайомі стадіїї: заперечення, гнів, торг, депресію і прийняття…
6.Схожість людей з книжковими персонажами
У різноманітних п’єсах чи романах сатиричного жанру, де висміюються люди з певним характером чи статусом, можна побачити персонажів, які є концентратом всіх недоліків саме такого типу людей. Або ж нерідко й у серйозній прозі зустрічаються так звані «шаблонні» герої (здебільшого другорядні). Проте реальний світ може вас приємно здивувати і познайомити зі справжнім грізним орком; дурним, хоч і добрим, силачем; всюдисущою лицемірною бабою, яка пхатиме носа куди не треба; доброю і світлою дівчиною, яка раніше була феєю. Більше того, навіть зовнішність таких людей вражає своєю схожістю з їхніми книжковими прототипами. Тоді ти розумієш, що всі історії та її герої не з повітря беруться.
7.Професійний аналіз твору
Іноді книга видається настільки заплутаною або ж перенасичена різними образами настільки, що без критичного матеріалу щодо цього твору ніяк не обійтись. І коли ти вже читаєш аналіз, то переживаєш відразу стільки різних суперечливих почуттів! Тут тобі і усвідомлення («Ось чому він таке зробив, ох ти»), і здивування («Не думав(-ла), що ті шпалери вказують на меланхолію автора»), і заперечення («Я категорично не згоден(-на) з таким твердженням! Це що за літературознавець таке написав взагалі?!»), і багато чого іншого. Такі критичні роботи відкривають нам новий бік якоїсь книги, і змушують задуматись ще більше. Проте треба бути дуже обережним, адже ці філологи можуть ще один мозковий збій спричинити.
Ось такі основні речі приємно і не дуже шокують читачів з усього світу. Тому, як ви самі вже бачите, читання ніколи не може бути нудним, адже воно викликає стільки різних емоцій. І навіть реальність підлаштовується під книголюбів і намагається вразити цікавими збігами чи не завжди вдалими фільмами. Та як би там не було, будь яка реальність (віртуальна, книжкова чи та, що за вікном) викликає у нас різні почуття. Але це стається лише тоді, коли ви готові торкнутись того світу душею та щиро захочете його відчути.
Анастасія ПОСУХОВА,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,
Житомир