Запам’ятайте! Я не розділяю літературу на жіночу й чоловічу, а також не схильна розділяти її за віком. Головна фішка якісної літератури – це те, що вона підходить і жінкам, і чоловікам, а дитяча література має бути написана так, що й дорослій людині буде цікавою. Подумайте про це! Проте є таке, що дітям показувати… не варто. Ви точно не тицьнете малюку в руки «Сяйво» Кінга, або «Різдвяну історію» Джо Хілла. Власне, відсутність надмірної жорстокості і є моїм основним критерієм. І надто «дівчачих-хлопчачих» книг ви тут не побачите, хоч як би видавці мого дитинства не намагалися запихнути цю літературу в рамки з рюшами або пістолетиками.
І дайте мені трохи розказати про ще одну проблему… З якого такого дива всі раптом вирішили, що для дітей – це все одно, що для тупих? Діти не тупі, їм не потрібно видавати карамельно-шоколадний світ, де ні в кого нічого не болить… Власне, рано чи пізно їм доведеться зіткнутися навіть зі смертю – тож чому ви так старанно оберігаєте їх від цього? Щоб удар був ще болючішим? Або чому всі мультики/фільми/книги/шоу, що зроблені криво, виправдовують фразою «ну це ж для дітей»? Діти не тупі, а якщо годувати їх (так, саме годувати) непотрібною, неоригінальною інформацією, то такими ж виростуть вони самі. Наше тіло – те, що ми їмо, наш шлях – те, що споживає наш мозок.
А тепер дякую за терпіння, переходимо до наших книжок.
- «Капітан Фокс» Марко Інноченті та Сімоне Фраски.
Серія з семи книжок про фуррі для дітей 7-8 років, хоча за змістом підходить 7-107. Простими словами нам пояснюють скруту світу з тиранією: адже рептилії тут взяли гору над всіма іншими тваринами і не збираються поступатися п’єдесталом після скількох воєн. В світі ще є прояви надії, такі, як Пірати Острова Туманів; саме з пригодами азартної банди нас і познайомлять. Тут навіть не про революції і боротьбу, а саме про пригоди команди та особисті драми кожного з них – мудрого капітана Фокса, головного героя – юнги, мишеняти Ріккі Рета, трохи про головного антагоніста – адмірала Сибіллу Снейк. Ми побачимо добро і зло в різних проявах і обличчях. Навіть в обличчі кровожерливих рептилій; деякі з них такі неоднозначні, як і весь наш світ.
- «Сестричка» Олі Русіної.
З молодшими сестричками буває ой як непросто. Що залишається робити старшій, коли молодшенька Ксеня разом з її друзями перевертає світ догори дригом? Лише сісти й написати про це книжку, що й зробила Оля, шістнадцятирічна киянка з гарною фантазією і невгамовною сестрою.
- «Чомучки» Івана Коперштенберга.
Чому люди старіють? Чому зебра смугаста? Чому небо синє? Чому кажуть «тертий калач» про досвідчену людину? Все це Коперштенберг виклав у своїй серії з чотирьох книг, у кожній з яких простими словами викладена відповідь на найкаверзніші дитячі запитання, зрозуміла і батькам, і дітям. Втім, деякі з них більш дорослі – такі зазвичай ставлять діти від семи років, тому й на книжці маркування 7+.
- «Джельсоміно в Країні Брехунів» Джанні Родарі.
Що може наробити брехня! Цікава історія про пригоди хлопчика з феноменальним голосом в краї, де над порядними людьми правлять пірати й змішують нещасних брехати – постійно. Проте врешті-решт переможені силою правди і чарівного голосу, а як це було – читайте в книзі.
На цьому все. Гарного настрою і хай все буде книжково!
Яна ХОМЕНКО,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,
Донецька область