Кожен будує своє життя. А життя українців – цеглинки великої долі України. Українці роблять кроки до своїх цілей, мрій і одночасно з ними країна крокує вперед. Хтось винайде якийсь корисний прилад – чим це не крок і для людини, і для держави?

Країна починається з тебе. Чи задумувались ви коли-небудь про стан оточуючого середовища? Чи намагалися ви якось сортувати сміття і здавати його різні види у спеціальні точки прийому? Якщо нема можливості настільки детально сортувати сміття, то можна хоча б пластикові пляшки викидати у спеціальні контейнери, які є майже біля всіх будинків. А батарейки чи старі акумулятори відносити до великих супермаркетів, у яких обов’язково є потрібні коробки для їх збирання. Стан довкілля суттєво впливає на наше життя. Потрібно пам’ятати, що від нас залежить природа і ми залежимо від неї.

Країна починається з тебе. Щодня ми бачимо людей, що потребують допомоги. Бабусі, які не можуть перейти дорогу, діти, що не можуть дістати м’яч з дерева і ще дуже багато людей, які в певній мірі потребують нашої уваги. Ми ігноруємо їх та одночасно втрачаємо свою людяність. Кожен з нас може потрапити у таку ж саму ситуацію і не отримати допомоги.

Країна починається з тебе. Чи брали ви коли-небудь участь у благодійних акціях чи подібних подіях? Всі ми люди – розумні істоти, які повинні піклуватися про оточуюче середовище і наших сусідів на планеті. Тисячі птахів помирають кожної зими від нестачі їжі. Чому ми їх не годуємо? Чому нам байдуже на все, окрім себе?

Країна починається з тебе, з найдобрішої частина твоєї душі!

Віолетта СТАРКОВА,

випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,

Харків

The post Країна починається з найдобрішої частини твоєї душі! appeared first on Я - журналіст.

Завжди, коли хочу пов’язати людей із їхньою Батьківщиною, то починаю задумуватися над питанням : « Лише країна має турбуватися про благо її жителів, чи ми також повинні про неї дбати?» І, знаєте, думки щодо цього розбіжні.

Хтось звик лише отримувати. Саме такі згодом перетворюються на конформістів, що згодні пливти за течією будь-яких змін, аби лише їм нічого не зашкодило.

Деякі ж навпаки – свідомі громадяни, що турбуються про політичний, економічний та соціальний статуси держави.

У таких людей в очах палає вогник змін до кращого. Саме вони творять новітню історію.

Аби стати одним із них, не обов’язково вигукувати патріотичні слова та девізи. Адже зміни помітні лиш тоді, коли ти не просто говориш про них, а щось робиш, докладаєш зусиль.

Варто пам’ятати, що Україна – наша рідна земля. Вона, як дім, про який можемо подбати тільки ми.

Усі звикли обвинувачувати в бідах владу, але не себе. У цьому аспекті теж лише наша провина, бо вибір керівництва залежить від голосу народу. Усі звикли до того, аби їм було добре. Але без об’єднання собі ж зробимо гірше.

Як пісню почнеш, так і поведеться. Нехай славна мелодія України стане солов’їним відгуком наших сердець. Сердець, які творять справжню державу.

Анна ШВЕЦЬ,

випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,

Хмельницький

The post Країна починається з тебе appeared first on Я - журналіст.

Як стверджують словники, краї́на – це територія з визначеними кордонами й населенням, що являє собою єдине ціле з погляду історії, культури, нації. Країна – це люди, пов’язані між собою не тільки громадянством та історією. Вони пов’язані між собою на моральному рівні. Характеризуючи населення, характеризують країну. Описуючи країну, описують і її населення. Всіх разом і кожного окремо. Тому країна залежить від людей, що в ній живуть.

Наші дії, наші рішення – це все визначає країну, її долю. Тому необхідно розуміти значення і можливі наслідки наших дій. Якщо ми хочемо допомогти країні, то, можливо, варто якось діяти? Це не так важко, якщо над цим замислитись. Просто припинити робити те, що може їй нашкодити. І тоді щось почне змінюватися. Країна стане змінюватись. Потихеньку, але все ж. Поки країну не почне змінювати її ж населення, вона не зміниться. Тому все в наших руках.

Зараз країна існує. Ми маємо зробити так, щоб країна існувала і в майбутньому. Це наша задача. Майбутнє нашої країни залежить від нас – її населення. Майбутнє нашої країни – це ми. Країна – це ми.

Вікторія ДОЛМАТОВА,

випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,

Київ

The post Країна – це ми appeared first on Я - журналіст.

Кожна людина є обличчям своєї нації. Кожен громадянин своїми діями представляє свій народ, свою державу… Адже кожна людина, де б вона не знаходилася, залишається тим, ким народилася. Вона може цуратися або відхрещуватися від свого походження, але це нічого не змінить. Людина залишиться собою. Залишиться і її історія, і її кров, і її походження.

Саме ти представляєш свій народ. І ти повинен бути гордим і гідним свого походження! Людям властиво оцінювати щось масштабне за маленькими, здавалося б незначущими, чинниками. Так само відбувається і з народом. Люди можуть оцінити цілу державу за одним лише громадянином. Скажімо, купка терористів-арабів зчинили теракт. Тут вже може йти мова про моральні цінності та вартість людського життя та просто жахливий вчинок групи цих людей. Проте у сучасному світі багато хто тепер бачить в кожному представнику арабських країн терориста. А жінок у національному одязі (повністю покритих з ніг до голови) бояться, абсурдно вважаючи, що вони під одягом ховають вибухівку.

Подумаймо, чи правильно робити такі поспішні висновки? Звісно ж ні. Її вчинки залежать не від походження, а від моральності та виховання. Та не варто й забувати, що частіше звинувачують не тільки громадянина, але і весь народ. Тому варто показати себе з найліпшої сторони, щоб представити свою рідну країну гідно.

Українці відомі своєю щедрістю та єдністю. Цим вони прославилися завдяки своєму колориту і своїм прекрасним людям. З давніх-давен українці в єдності борються за свою свободу. Вони непоборні у бою з ворогами та залишаються простими й щедрими людьми. Наше єднання мотивує інших, а в нас викликає неймовірну гордість за те, що ми – українці.

Країна – це я. Я вільний громадянин своєї держави. Мої предки жили на цій землі і помирали. Своїм прикладом я показую всім навколо, що я пишаюся цим. Я хочу зробити внесок у розвиток моєї держави. Зробити щось значуще. Те, чим я можу допомогти. Країна – це її народ. Саме народ будує свою державу . «Ніхто нам не збудує держави коли ми її самі не побудуємо, ніхто з нас не зробить нації, коли ми самі не захочемо бути нацією,» – сказав колись український історик В. Липинський. І я абсолютно згодна з його словами. Кожен українець має зробити хоча б крихітне зусилля для спільної справи. Можливо маленькими, але впевненими кроками народ підштовхне країну до кращого майбутнього. «Нації, де переважають «нейтральні» – неминуче засуджені на смерть та рабство».

Державу будує її народ. Україна – це я! Україна – це ти!

Ольвія КИРПИЧ,

випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,

Київ

The post Країна – це я appeared first on Я - журналіст.

Усе приховано в людях. Найголовнішою складовою країни є її громадяни. Вони не тільки мають величезний вплив на державу, вони є її рушійною силою. Якщо люди старанно навчаються, чесно працюють, ведуть себе порядно, то й країна йде вперед. А якщо ж народ не здобуває освіту, погано виконує свою роботу, то державу не чекатиме світле майбутнє.

Коли ми дивимося на якусь країну, то в першу чергу звертаємо увагу на її чистоту й суспільний порядок. Здавалось би, ці фактори регулює держава, але насправді вона може тільки позбутися їх негативних наслідків. Головною причиною забруднення є те, що людина насмітила, а не те, що держава не прибрала. Якби злочинець не поцупив цінності, їх би й не довелося повертати. Як кажуть, там, де не смітять – чисто, а там, де не грабують – порядок.

А що зробить саме мою державу щасливою? Відповідь на це питання слід шукати в собі. Країна починається з мене, а я починаюся зі своєї сім’ї. Те, як виховали мене батьки, неодмінно вплине на державу. Тут має місце і ставлення до навчання й роботи, дотримання чистоти й порядку. Колосальне значення відіграє самовиховання. Бути свідомою, активною людиною – це означає жити в сучасній, розвиненій країні.

Молодь рухає нашу державу вперед. Недаремно в історії України майже всі повстання очолювали студенти. Молоді люди бачать те, чого країні справді не вистачає. Вони не сидять склавши руки, а намагаються змінити державу на краще, бо саме їм доведеться тут жити.

Те, що тримає разом країну та її народ – це єдність. Вона існує в мові, звичаях, традиціях. Головна запорука успіху держави – любов людей до неї. Якщо громадянин палко кохає свою країну, то він ніколи в житті не зробить їй боляче.

Мені здається, саме я можу змінити свою країну. Виховати дітей у любові до Батьківщини – зробити державу трохи щасливішою. Написати й видати патріотичний вірш – вплинути на думку співвітчизників. Маленький внесок сьогодні може стати величезним добром у майбутньому. А щоб його зробити, мені треба змінюватися самій, бо Україна – це я!

Юлія ТКАЧЕНКО,

випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ «Острозька академія»,

Полтавська обл.

Джерело фото: https://art-oboi.com.ua/ua/ukraina-fotooboi/image/25557

The post Країна – це я appeared first on Я - журналіст.

Тим часом рідна країна не може підійматися вгору, бо її діти покидають дім. Вона й не буде розвиватися, поки кожен її мешканець не зрозуміє: абсолютно все в його руках. Поки не почне робити щось, що може бути корисним для оточуючих. Поки не почне вивчати рідну мову та історію. Поки для нього не будуть існувати українські традиції та звичаї. Поки не відчує себе патріотом.

Але чому мало хто прагне до цього?

Бо це важко. Як і все, що потребує змін. Справді, нічого не роблячи, легко вимагати гарного, щасливого життя.

Не можна забувати, що буденне та майбутнє нашої країни залежить від нас, сучасного покоління. Амбіційні й талановиті ми – ті, хто залишає надію на краще, ті, хто може відродити Батьківщину.

Країна – це я. Країна – це ти. Країна – це ми.

Анастасія ЄРОХІНА,

випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ «Острозька академія»,

Дніпропетровська область

The post Країна – це я appeared first on Я - журналіст.

Зараз наша держава перебуває в тяжкому стані. Молодь піднімається, влада реорганізовується, країна намагається стримати ворога зі Сходу. Ми починаємо розуміти важливість збереження етнічної та національної культури нашого народу. Та просто розуміти — це мало; потрібно рішуче діяти.

Ми повинні нести в собі духовні цінності, що пломеніли в українських серцях протягом століть. Не соромся співати народні пісні, бо в пісні — душа народу. Створюй власні пісні та музику із сучасними ритмами, вплітаючи традиційні мотиви.

Ми повинні достеменно знати нашу історію, щоб знати, хто ми і де наше місце, щоб не повторювати помилок наших предків.

Вчися говорити та писати українською мовою — мовою найдавніших жителів наших земель. Звісно, вона осучаснюється щодня, та не лінуйся прослідкувати за цими змінами. У мові — генетичний код нації, її культура, історія та менталітет. А чи знав ти, що українська мова була визнана другою наймелодичнішою мовою у світі після італійської?

Дбай про нашу країну, щоб у кожного туриста залишились приємна згадка про відвідини Вкраїни. Слідкуй за чистотою та охайністю вулиць свого міста, містечка, села чи хутора, тому що всі вони клаптиками складають велику державу.

“Учітесь, читайте, і чужому научайтесь, і свого не цурайтесь”, — казав Кобзар, і в цих словах — правда. Справжній українець — це той, хто думає про свою державу перед тим, як подумати про себе. Пам’ятай, що зміни починаються з малого. Знай, що Україна – у тобі.

Тетяна НІКІТЮК,

випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,

Волинська область

Джерело фото: https://misto-tv.com.ua/2017/08/privitannya-z-dnem-nezalezhnosti/

The post Країна – це ти appeared first on Я - журналіст.

А все досить просто. У наших серцях немає грому. Сили, міцності, витривалості. Ці якості ледь-ледь почали з’являтися ще в материнському лоні й так і не розквітли, очікуючи на світлі часи. Кожен із нас – винуватець. Бо не розвинув ці риси так, щоб країна дихнула на повні груди, стала творцем свого майбутнього, не боячись невідомого й незнаного.

Спитати будь-якого перехожого на вулиці: «Чи вважаєте Ви Україну сильною?», і почнуться далеко не промовисті пояснення щодо того, як тут важко жити з невпевненістю у власному майбутньому…

Сильна країна та, де люди не почнуть зневірятися, а могутньо повстануть проти закостенілих норм і стереотипних поглядів. Де кожен почує гімн своєї держави, і щось невидиме, глибоке в душі забринить, задрижить, заплаче. Де здатні боротися до останнього. Та країна, яка збирає переповнені зали театрів на прем’єрах вистав. Та, яка спроможна «перекувати мечі на рала» й запалити світло миру у вибухах війни.

Нам залишається пробивати величезний панцир жорстокості, котрий поодиноко засліплює очі й змушує приймати неправильні, аморальні рішення.  Розраховувати не на підтримку інших країн, а торувати власну стежку славної історії й самостійності. Робити так, щоб наступні покоління не мали жодних сумнівів у тому, що їхня країна – сильна. Що здатна піднятися після падіння, хай навіть найболючішого.

А ще варто більше фінансів і сил вносити в розвиток культури. Мало музеїв, мало театрів, мало арт-центрів. Завжди повинні бути своєрідні пам’ятки для того, щоб про країну чули, щоб її духовне обличчя бачили. Культура припинить рухатися вперед – зникне освіченість, народ втратить оригінальність і неповторність, загубиться серед тисячі інших національностей. Колись Оксана Забужко в одній зі своїх статей згадала цитату шведської журналістки, сказану письменниці під час інтерв’ю: «Вибачте, будь ласка, можливо, я помиляюсь, але мені здається, що ваша країна якось дуже мало розповідає про себе, мало інформує про те, що в ній є цікавого».

Тому сильна країна – земля самодостатніх і розсудливих людей, які не літатимуть у піднебессі, а вмітимуть тверезо мислити й утілювати мрії. Які, власне, й зроблять цю державу сильною. Почнуть діяти самостійно, бо їм не потрібний персональний архімедів важіль: вони просто бачать перед собою мету й знають, що, витративши порох і піт, можна наблизити її до дійсності.

Отож варто прагнути ідеалу. Почати з маленьких кроків і продовжити широкими й значними. Викликати в себе бажання створювати, кричати, шепотіти, змінювати, а не залишатися у власних коридорах пам’яті, гублячись серед міріад непотрібних сумнівів. Зважати на уроки історії й черпати з них користь для вирішення важливих питань і процесів. Поставивши на вівтар державотворення власні зусилля, можна здобути свободу й силу. Треба лише зрозуміти цю істину й рухатися вперед, не забуваючи, що будь-яка терниста дорога приведе до процвітання.

Ольга ДУДЕНКО,

випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,

Полтава

Джерело фото: everyday.in.ua

The post Що таке сильна країна? appeared first on Я - журналіст.

Я вважаю, що усі громадяни нерозривно пов’язані з рідною країною. Своїми діями і думками ми здатні впливати на неї. Це дає нам упевненість, що доля країни, як і власне життя, у наших руках. Але це накладає на нас певні обов’язки, адже лише ми відповідальні за ті зміни, які вносимо.

Успішною може бути лише та країна, у якій люди активно цікавляться її життям, бо усвідомлюють, що завдяки цьому самі стануть щасливими.

Зараз чимало українців , а особливо молодь , майбутнє країни, кидають Батьківщину напризволяще. Ці люди невдоволені життям в Україні. Вони все марять ідеальним життям за кордоном, постійно скаржачись на нестерпну реальність, яку створює їм країна. Шукаючи проблеми в державі, суспільстві й уряді, мало хто бажає звернутися до себе й проаналізувати свої вчинки. Запитати себе : «А що особисто я зробив/зробила, аби змінити життя на краще?». Іноді, звичайно простіше нарікати на долю й обставини, але тоді не чекайте , що життя буде прихильним до вас. Зміни потребують наших реальних дій. Можливо на це піде не один рік наполегливої праці, але якщо бажання перетворити Україну в сильну державу насправді таке велике, а дії кожного українця спрямовані на досягнення мети, то ніщо не зможе завадити нам побачити омріяну країну, якою ми будемо пишатися.

Ніколи не перекладайте відповідальність за власне життя на інших. Не чекайте дій лише від оточуючих й не залишайтесь осторонь від участі в житті держави. Наша країна – це я ,і ти , і всі ми. Я впевнена, що доля країни в моїх руках, так само як і в руках кожного свідомого громадянина. І я вірю, що разом українці здатні побудувати успішну й щасливу державу, незалежність якої так довго виборювали наші предки.

Дар’я ЗЛИДНИК,

випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”, Одеса

The post Країна – це я appeared first on Я - журналіст.