Насправді батьки роблять дуже багато для нас, дітей. Попри все ми не завжди помічаємо їхню роботу. Багато чого я навіть не уявляв у свої 5 років, а вони це робили.
Ну, перше — це гроші, всі у дитинстві думали що вони беруться з пустоти, а потім розуміли їхню ціну. Зазвичай перший підробіток найяскравіше ламає цю фантазію.
Друга річ, про яку колись багато не думали, це їжа. Здається, що вона сама по собі з’являється у холодильнику, інколи бачиш маму на кухні, але потім розумієш, скільки часу мама потратила просто щоб ти не був голодним.
Третя дрібничка (не завжди), яка іноді навіть не помітна, це чистота. Багато сварок були за те, що я забув попилососити або моя сестра не помила посуд. Колись здавалось, нічого не станеться, коли не помити посуд. Зараз коли уявляю цей непомитий посуд, який навіть в раковину не вміщається, повністю брудну хату, аж страшно стає.
А четверта річ, яка насправді дуже важлива, це просто говоріння з дітьми про день. Колись я про це не задумувався, навіть бісився: «навіщо вона мене питає, я не хочу говорити» і так далі. Попри це, що я колись говорив, вважаю: моя мама — це титан. Встигати зварити їжу, заробити гроші на роботі, прибирати у хаті і виділяти час, щоб послухати про чиїсь проблеми, для мене це досі загадка, як вона все встигає.
Отож, я дуже дякую своїм батькам за їхню працю і не уявляю свого життя без них.
Роман НИКОЛИН,
випускник Школи універсального журналіста