Я не хочу дорослішати. Зміни — страшні й невідомі.
Я хочу жити нескінченним дитинством, гратися іграшками, бігати та стрибати, знаючи, що далі все буде стабільно.
Можливо, це через те, що я боюся помилок. Але ж всі дорослі теж живуть своє перше життя і помиляються зокрема. Але все одно страшно: треба рахувати гроші, волочитися з майном та дітьми. Це все відповідальність. Так, бути дорослим- це бути вільним, проте залежати від постійних турбот у гонитві за блаженним спокоєм.
Будучи дитиною, можна мріяти без обмежень, вірити в диво, радіти дрібницям. Та дорослішання неминуче. Може, воно існує задля того, щоб почати мати роль у цьому світі, виконувати функції людини на Землі. Але головне — не втратити внутрішню дитину, її щирість та сміх. Щоб бути щасливим будь-коли.
Дмитро ЄВТУХ,
випускник Школи універсального журналіста
Вау! Поділяю твою думку, я також хотіла б залишитись назавжди дитиною. Але насправді вистачить просто зберегти в собі внутрішню дитину та бути щасливим і в дорослому віці.