Справді, працювати журналістом – це, на перший погляд, бути в курсі тих чи інших подій, що відбуваються у всьому світі чи в певній місцевості – так вважає більшість, зокрема ті, що далекі від журналістики. В деякій мірі так воно і є, та буття журналіста – це ще й постійна нестача часу, перебування у відрядженнях, що не дуже подобається його рідним…
Журналіст сам по собі, так би мовити, “підписується” на таке життя, коли гості його сторінки в соцмережах цікавляться більше його текстами, аніж самою особистістю. Чим частіше і більше журналіст пише цікавих, корисних записів у своєму профілі, тим більшою стає аудиторія зацікавлени. Читачі до цього звикають і починають чекати ще більше актуальної інформації, до того ж, грамотно і красиво поданої. Саме тоді журналіст помічає цю прихильність і вже зобов’язаний щодня публікувати щось нове, нехай не на своїй сторінці, а у якомусь Інтернет-виданні, те, на що розраховує публіка. Якщо людині подобається такий стиль життя, вона буде продовжувати практикуватися, вишукувати новини, писати статті, привертати увагу читачів, розширювати власний кругозір.
Дуже часто можна зустріти журналіста без будь-якого диплому. Це, власне, те саме, що і зветься стилем життя – людині просто подобається бути в курсі всього, що відбувається навколо, писати про це, дізнаватися більше в очевидців, тримати на собі відповідальність за свою справу. І зрештою, це стає залежністю, просто справою, займаючись якою у людини розквітає душа. Дійсно, така людина може й не потребувати навчання, адже якщо читачу подобається те, що вона пише, то чому ж не продовжувати в тому ж дусі? Так з’являються талановиті автори, працівники преси й Інтернет-видань, PR-менеджери… Вони просто не бояться оприлюднювати те, що створюють.
Практично, так само і з журналістами, які працюють на телебаченні. Їм теж важливо бути у потрібному місці у потрібний час, вміючи вчасно зібратися з думками і зробити цікавий, вражаючий репортаж, який не залишить глядача байдужим.
Звісно ж, людина, якій байдуже та чи інша подія – не поїде на презентацію книги маловідомого автора. Або ж той, кому геть однаково, через що люди вийшли на мітинг – не поїде у те місце, щоб розібратися, у чому причина збору людей. Для справжнього журналіста, якому головне – тема, а слова – знайдуться самі собою, не стане байдужим ані мітинг, ані презентація, ані будь-що інше, з чого отримається неабияка новина. Головне – його майстерність у подачі інформації.
Мені здається, що для людини, стилем життя якої є журналістика, не важлива освіта чи будь-які нюанси, адже вона вміє про себе заявити, вразити своїми текстами, доробками при влаштуванні на роботу, приміром в редакцію, і на ТБ. Також важливо, що може ця людина на практиці, важлива її внутрішня мотивація, заохочення, запал до цієї справи.
Аліна ШЕВЧЕНКО,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,
Кіровоградська область