«Журналіста вбивають за те, що його слова хтось слухає»….
Останнім часом в Україні все частішими стають випадки нападів, побиття та смертей журналістів. Чому саме вони?
По-перше, професія журналіста завжди була і є небезпечною через місця й обставини роботи, але в наші дні люди цієї професії помирають передусім через свою відданість роботі.
По-друге, на жаль, існує тенденція замовних вбивств. Серед жертв – Георгій Гонгадзе, Ігор Александров, В’ячеслав Веремій, Олесь Бузина, Павло Шеремет та Катерина Гандзюк. В більшості випадків «є судовий вирок, замовники не встановлені», але ж чому? Чому настільки гучні справи не мають поруху в розкритті, замовчуються, а данні фальсифікуються? Бо владі, чиновникам, монополістам та іншим «верхівкам» бізнесу-держави незручна діяльність і правда з вуст журналіста. Ролик із сайту «Радіо Свобода» висвітлює розуміння громадян, за що ж таки поплатились ці люди – однозначна відповідь: «Бо вони кажуть правду!»
Правда – це перший пункт у роботі людини цієї професії, посягання на професійні дії має каратися законом, це перешкоджання діяльності преси. Хтось скаже, що журналісти «порпаються у чиїсь білизні». Так, деякі й справді таке роблять, але коли мова заходить про махінації на рівні держави, коли викриваються схеми розкрадання державного бюджету, при тому що країна й так бореться за життя у складні часи становлення, то тут не має бути виправдань злочину, бо це «шафа» 45-мільйонної країни.
Будь-яке замовчування фактів, подій, проблем може призвести лише до паніки населення, тому й існує професія журналіста. Людина яка завжди в курсі подій і може їх вірогідно висвітлити, задля спокою мільйонної аудиторії. Коли почнуть карати помічників народу, коли припинять насилля у «демократичній державі»?
Українська журналістика має багато факторів, що кривдять світлий образ професії. Замовлені інтерв’ю, проплачені канали, пропаганда, вбивства «за потребою», неправильна «правда» – це характеристика сучасного телебачення та медіа. Люди вірять і не довіряють, чують та не розуміють, задумуються і жахаються…
Мені, як дитині, підлітку, майбутній надії власної країни, безмежно хочеться змінити таку сумну статистику в роботі журналістів. Хочеться змінити й мислення людей, змінити цю верхівку «ляльковиків», на людей, що справді переймаються насамперед інтересами країни, а не «своєї хати, що скраю». Усе життя я чула що журналісти це «криси», «журналюги», «нахаби», «проплачені актори та автори», але ж це зовсім не так. Справжній журналіст — це людина високого розуму, яка прагне допомагати іншим знати усе правдиво і вчасно, моя мета – бути саме таким журналістом.
Злата НОВОСЕЛЬСЬКА,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,
м.Біла Церква, Київська область