Як перевірити достовірність інформації з соцмереж: 19 запитань, які варто поставити насамперед

09.04.2018

Як перевірити достовірність інформації з соцмереж: 19 запитань, які варто поставити насамперед

Чому це важливо

У сучасному інформаційному просторі журналісти значною мірою втратили монополію на новину. Першим на місці події найімовірніше опиниться не репортер, а користувач соцмереж із смартфоном у руках. Наше завдання – адаптуватись до нової реальності й скористатись нею. Особливо зважаючи на те, що сьогодні новинні сайти програють соцмережам і в оперативності, і в забезпеченні власне “точки доступу” до всесвітньої мережі. Адже саме соцмережі, а не закладки улюблених сайтів стали “точкою входу” до інтернету для більшості.

Смартфон як “персональне медіа” прискорив цей процес (вибір “точок входу” в Мережу фактично робиться впродовж кількох секунд серед кількох значків соцмереж на екрані, й це може відбуватись декілька сотень разів на добу). При цьому журналісти і ЗМІ в цілому часто конкурують, свідомо чи несвідомо, з “лідерами думок” у соцмережах: такі люди часто самі мимоволі виконують роль ЗМІ, а френд-стрічка Фейсбуку для багатьох давно стала власне своєрідним персональним медіа. Кількість джерел інформації при цьому не підлягає точному опису, а репутація ЗМІ й журналіста вступає у своєрідний “етичний двобій” із рейтингом. “Ми не могли не поширити цю новину, бо всі про неї говорять, вона в тренді, про неї “гудуть” соцмережі”, – типове пояснення працівників сучасної редакції.

За таких умов перед журналістом і редакцією в цілому постають драматичні виклики: існує загроза подати неперевірене як факт, прибільшити чи применшити масштаби проблеми або явища, підмінити факти емоціями, які виходять на перший план, дозволити джерелам маніпулювати собою, і, як наслідок, – поширити у ЗМІ неумисну або умисну неправду.

“Ставити все під сумнів і задавати питання!”, – ця порада з хрестоматійної вже книги Девіда Ренделла “Універсальний журналіст” залишається суттю роботи журналіста незалежно від зміни технологічних платформ збирання, обробки та поширення інформації. У випадку з перевіркою інформації з соцмереж вона також стає у пригоді. Ставимо запитання і до новини, яку перевіряємо, і до самих себе. Вдало сформульоване запитання вже містить частину відповіді. Запитуємо – відповідаємо – діємо!

Соціальні мережі для журналістів: можливості та загрози [ВІДЕО]

Питання для перевірки інформації з соцмереж

1. Чому саме це джерело мені про це розповідає? Це – першоджерело? На які дані воно посилається? (Якщо присутнє посилання на джерело – перейдіть за ним і перевірте. Часто виявляється, що інформація відсутня, видалена або перекручена)

2. Хто ще може це підтвердити? Чи є альтернативні джерела, які підтверджують факт? (Найелементарніший спосіб перевірки – ввести в Google ключові слова “новини”: хто ще про це писав і що саме; чи писав узагалі?

3. Навіщо це мені та моїм читачам? Варто витрачати час на цю “новину”? (Можливі уточнюючі запитання: “Це веде мене до моїх власних довгострокових цілей?”; “Підсилює позиції ЗМІ, де я працюю?”; “Зміцнює зв’язки всередині місцевої спільноти?”; “Збільшує довіру читачів?”; “Монетизується?”. Якщо ви поспішаєте відповісти так – “контрольне запитання”: “А як саме?..”).

Перевірку інформації, яку пропонує нашій увазі не відомий раніше журналістові користувач соцмереж, варто розпочати із перевірки достовірності його сторінки. Для цього пропоную такий перелік факторів, на які варто зважати — й робити відповідні висновки.

Як розуміти соціальні мережі: курс для журналістів

Питання для перевірки достовірності сторінки джерела інформації з соцмереж

1. Оригінальність фото на аватарі (найпростіше перевірити, завантаживши фото користувача у Google images, й подивившись, де ще воно зустрічається і в якому контексті).

2. Яку інформацію вказав про себе користувач? Вона пов’язана з інформаційним приводом, що пропонується вашій увазі? Спосіб життя користувача вказує на те, що він може бути автором фото чи відео, яке вам пропонується?

3. Як давно створена сторінка?

4. Хто в друзях? Є спільні? Багато? (Не факт, що це добре, можливо, всі ви просто стали жертвою “масфоловінгу”, тобто “масової підписки” на відомих людей, і кожен наступний користувач, що “став другом” цього користувача, лише “клюнув” на “соціальний доказ” у вигляді великої кількості спільних друзів. Тобто накопичення начебто “спільних друзів” відбувалось елементарним методом “сніжного кому”). Якщо спільні друзі – ваші колеги-журналісти, хтось із них мав досвід взаємодії з цією людиною в реальному житті? Цілком імовірно, що запитавши про це колег, ви почуєте у відповідь: “Ні, просто він попросився, а я побачив, що в спільних друзях багато відомих людей, тож вирішив, що це якийсь активіст і додав…” Тобто відбулось саме те “накопичення спільних друзів методом сніжного кому” через штучно створений “соціальний доказ”, про який ішлося кількома реченнями раніше.

5. Чи багато постів було розміщено до того, який привернув вашу увагу? Як часто й регулярно користувач публікує пости?

6. Чи схоже, що сторінку веде людина, а не бот? (Можливі показники: співвідношення оригінального контенту й репостів; наявність власних фото; ступінь залученості в життя інших людей – наявність коментарів (його власних та до його контенту) та їх змістовність; наявність вітань користувачеві від інших людей з Днем народження та іншими подіями). Щоправда, тут варто зважати на те, що й “ботів” часом вітають із Днем народження, якщо його дата вказана на сторінці, адже чимало користувачів Facebook роблять це вранці за стандартною процедурою — побачивши сповіщення про сьогоднішніх іменинників, незалежно від ступеня близькості контактів з цим користувачем, просто із ввічливості. В такому разі можна подивитись, чи відповідав користувач на вітання, і взагалі — наскільки об’ємними за кількістю знаків і “людськими” за стилем написання й тематикою є діалоги з користувачами на його сторінці. Адже коментарі, які пишуть найняті “тролі”, часто виглядають шаблонними за формою й не надто великими за обсягом: коли виставлений план щодо кількості коментарів, немає ні часу, ні бажання вправлятись в оригінальності письма. Можна подивитися, чи посилається хтось у коментарях на спільне минуле з користувачем, спільних знайомих, якісь цікаві історії, що траплялись у минулому з обома учасниками розмови або спільним колом знайомих — тобто чи є апелювання до певного “приватного змісту”, зрозумілого лише двом учасникам діалогу?

7. На які сторінки підписаний акаунт, який ви аналізуєте? Чи пов’язані вони з інформприводом?

8. Якщо інформпривід, що пропонується, – суспільно важливий: чи раніше користувач демонстрував на своїй сторінці громадську активність? Раптова невмотивована зміна кола інтересів може насторожити. (Наприклад, раніше користувач поширював лише кумедне відео з котиками, а раптом пропонує зйомки прихованою камерою на тему зловживань у керівництві міського осередку популярної політичної партії).

9. Яку інформацію видає інтернет-пошук за цим ніком? Що знає Мережа про даного користувача взагалі?

Самопрезентація у Facebook: 5 перших кроків

Питання для перевірки часу та місця створення і публікації фото- або відеоконтенту

1. Здійсніть пошук у Google: коли і де це фото/відео було опубліковане вперше? Який текст його супроводжував у попередніх публікаціях? Як коментували користувачі? (Типовий результат пошуку: в коментарях на іншому сайті або в першоджерелі на You Tube ви прочитаєте: “Це “боян” іще 2006 року…”).

2. Коли і ким фото/відео були створені й завантажені (перевіряємо метадані файлу за допомогою спеціальних сервісів). Можливо, користувач може надіслати нам оригінал фото/відео? Як він поводитиметься під час такого контакту?

3. Чи міг автор опинитись на місці події (з огляду на попередні записи в його акаунті)?

4. Чи є схожі публікації в інших медіа чи спільнотах у соцмережах того регіону, де відбуваються події?

5. Чи можна знайти місце зйомки на Google maps? Воно схоже на те, яке розміщене на фото/відео?

6. Чи говорять люди на відео мовою регіону, де відбуваються події?

7. Чи підтверджують деталі фото/відео його достовірність (погода у момент події; мова вивісок; номери авто; зовнішній вигляд людей; фонова музика)? Чи взагалі присутній подібний ширший контекст, за яким можна перевірити достовірність матеріалу?

Підсумкова порада: “Найкращий спосіб перевірки достовірності інформації з соцмереж — це наш здоровий глузд!

Віталій ГОЛУБЄВ,

секретар Національної спілки журналістів України, викладач кафедри журналістики НаУ “Острозька академія”, головний редактор Видавничого дому “ОГО”, секретар Національної спілки журналістів України

Замовити книгу Віталія Голубєва “Лайфхак для журналіста: як ефективно використовувати час та інформацію” – 86 практичних порад на 136 сторінках – або отримати безкоштовний фрагмент для ознайомлення

Матеріал уперше був опублікований за посиланням: http://nsju.org/index.php/article/6418

, , , , , переглядів: 1 399

Останні новини від OGO.ua


Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *