Весь час у світі існували активістські рухи і кожен з них мав свою мету. Нині з великим розмахом поширився рух захисту тварин. Це не просто якась організація, це спілка людей з усього світу, що прагне підтримати здоров’я та безпеку мешканців планети. У руху є вагомі причини діяти, віками люди “мали право” знущатись над тваринами, але це стало недопустимим у цивілізованому світі. Тому рух за права тварин всіляко бореться з тими, хто ці права порушує.
Наразі існують безліч лабораторій, що використовують тварин у медичних цілях. Та не всі ці лабораторії дотримуються правил й законів поводження з тваринами. У всіх цивілізованих країнах світу є свої закони, що узгоджують лабораторні умови для піддослідних. Наприклад, в Україні існують нормативні акти, якими передбачена відповідальність за жорстоке поводження з тваринами. Тільки цих нормативних актів дотримуються не всі, бажаючи заощадити на беззахисних тваринах. Це заощадження проявляється у неналежному фінансуванні умов для утримання тварин, економії на евтаназії, відловлення незареєстрованих тварин для дослідів і т.д.
Також під питанням зараз умови утримання тварин у зоопарку. Всі ми знаємо, що у таких закладах часто халатно відносяться до тварин, а комісії, які мають за цим стежити, як показав досвід, малоефективні. Наразі зоозахисники домоглись закриття більшості зоопарків, що не відповідають нормам.
Але все ж варто не забувати, що іноді заклади утримання тварин важливі і потрібні. Наприклад притулки чи заповідники, на території яких можуть лікувати постраждалих чи одомашнених тварин, які вже не здатні до самостійного життя. Також у таких закладах часто утримують рідкісних тварин та охороняють їх від полювання. Зоозахисники часто домагаються переселення туди тварин із зоопарків.
Рух із захисту прав тварин також бореться і з незаконним полюванням. Шкода, але ця жорстока справа не залишається у минулому, в сьогоденні існує тисячі людей, що хочуть вполювати якогось рідкісного оленя чи рись заради грошей. З цим справді боротись тяжко, бо усе відбувається нелегально. Але все ж у більшості країн за цей злочин можна понести кримінальну відповідальність.
Та, на жаль, кримінальну відповідальність не можна понести за придбання норкової шубки чи сумочки з крокодилової шкіри. Мене лякає лиш одна думка одягнути на себе шкіру мертвої тварини, а деякі цим ще й гордяться. Так, одяг з шкіри тварин був потрібен людям раніше, бо це , на той час, був найкращий спосіб зігрітись і замінників шкіри чи хутра тоді теж не було. Та мода на “м’якеньке хутро” вже просто виглядає по-звірськи у цивілізованому світі. Зараз немає потреби вбивати тварин, адже є безліч замінників, які іноді навіть важко відрізнити від справжнього хутра чи шкіри, до того ж вони можуть бути теплішими та дешевшими. Рух зоозахисників активно бореться за те, щоб шкіра та хутро лишилась з їхніми живими власниками, і весь сучасний світ схиляється до цієї думки.
Тож захисники прав тварин борються за добробут та захист наших співмешканців планети, і кожен бажаючий може до них долучитись. Всі наведені вище приклади є лиш дрібкою з усіх проблем, пов’язаних із цією галуззю, тому тварини потребують допомоги та піклування! І ми усі маємо боротись за їх права та благополуччя.
Єлізавета КИЯНИЦЯ,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”