В кожного з нас є своє ,,джерело стійкості”. Для мене- це волонтерка Анна Жук, родом з Херсона.
Вона неперевершено добра, чесна, милосердна людина і це можна неодноразово довести її вчинками.
Анна Жук- матір 27- річного військовослужбовця харківського напрямку. І особисто пройшла пекло війни з 2022 року.
На початку повномасштабного вторгнення, Анна зі своєю родиною пройшла жорстоке випробування окупації. Її будинок знаходився біля автомобільного шляху у Снігурівці, тому в перші дні інтенсивного просування ворожих військ на Херсонщині, вона опинилась у пастці, російському оточенні техніки, солдатів, над головами раз -по -раз з лютим гулом пролітали винищувачі.
Анна, разом зі своїми онуками та сусідами тривалий час прожила в бомбосховищі, але, запаси питної води, харчів закінчувались. І Анна вирішила діяти. Вона набралась сили, мужності, сміливості і направилась до найближчого українського блокпосту самохідь попри небезпеку та потужні обстріли. Кулі свистіли над головою, лунали сильні вибухи, мов грім, але вона рухалась вперед, щоб врятувати дітей та стареньких сусідів, які лишились…
І їй це вдалось, не дивлячись на страх. Вона знайшла волонтерів, які змогли вивезти зі Снігурівки дітей та старих…Але сама потрапила під обстріл, отримала поранення під час евакуації людей… Та перебуваючи в надважких умовах, не зважала на рану, чим виховала в собі силу духу і силу волі для життя.
Нещодавно я їхала вулицею на велосипеді. Але, натрапила колесом на камінь, не впоралась з керуванням і впала. Я дуже забила коліно і лікоть. До мене підійшла жіночка, почала заспокоювати та жаліти… Однак, мій біль це не дуже втішало. Пані розказала мені, що її звати Анна Жук, і що саме їй вдалось пережити, аби не зважати увагу на біль…
Так почалась ця історія знайомства з прекрасною волонтеркою, яка стала моїм ,,джерелом стійкості”!
Анастасія СВІТЛИЧНА,
лауреатка XV всеукраїнського конкурсу “Я – журналіст!”,
учениця КЗ “Золочівський ліцей №3” Золочівської селищної ради Харківської області