Реалії сьогодення показали нам, що справжня сила суспільства криється не в матеріальних ресурсах, а в людях, які за будь-яких умов готові безкорисливо допомагати іншим. У часи великої війни такими людьми є, безперечно, волонтери. Без цих мужніх людей ми просто не втрималися б на плаву – вони є тією невидимою ниточкою, яка об’єднує нашу країну та гарантує стійкість. Волонтери самовіддано працюють без відпочинку, нехтуючи власними потребами і бажаннями, часто ризикуючи власним життям. На їх плечах, без перебільшень, лежить надважка ноша: від збору коштів на техніку й медикаменти для військових до евакуації цивільного населення із зони бойових дій.
Часто може здатися, що такі люди – якісь далекі герої, проте вони живуть поруч з нами. У сусідньому селі Біла Криниця проживає волонтерка Наталія Оленчук, яка з перших днів війни присвятила себе допомозі нашій армії. Разом з командою волонтерів ГО «Вільні та нескорені» вона день у день готує та передає смаколики для наших військових. Крім їжі, Наталія також допомагає поширювати та закривати збори на військову техніку, автомобілі та медикаменти у гарячі точки.
Вражає не лише масштаб її роботи, а й сила волі та розуміння необхідності кожного вчинку. «Хто, як не ми?» – каже вона, і ці слова справді змушують замислитися, стаючи дороговказом для багатьох.
Наприкінці 2024 року в приміщенні, де волонтери готували та зберігали продукти, сталася пожежа: вогнем було знищено абсолютно все. Та команда не впала у відчай, а продовжила свою роботу навіть після пожежі. Ніщо не змусить лишитися наших хлопців голодними, адже справжні волонтери не зупиняються ні перед чим, коли йдеться про допомогу іншим.
Важливо, що громада не стала осторонь – допомагали, хто чим міг: хтось допомагав робити ремонт у приміщенні, хтось приносив продукти, хтось надсилав кошти. Приємно, що учні, батьки та вчителі нашого ліцею оперативно зібрали та відвезли допомогу для відновлення роботи волонтерів. Ця неприємна ситуація показала, що ми всі взаємоповʼязані та що кожен може стати джерелом допомоги для інших.
За прикладом Наталії та її команди все більше людей долучається до допомоги. Це створює ланцюг добрих справ, який підтримує тих, хто потребує підтримки. Кожен внесок важливий – від маленької пожертви до постійної волонтерської допомоги. Саме завдяки такій життєвій позиції, як у Наталії, наша країна тримається у ці важкі часи.
Ми маємо бути вдячними таким людям, як Наталія, її команда та сотні тисяч волонтерів по всій Україні, бо саме вони є джерелом стійкості нашого народу. Кожен з нас може долучатися до допомоги: маленькі, здавалося б, справи можуть надихнути інших не бути байдужими. Починати треба з себе. Саме це розуміння допомагає нам триматися навіть у найважчі часи. Хтось став джерелом стійкості для нас, а для когось ним можемо стати ми.
Христина БАРУХ,
лауреатка XV всеукраїнського конкурсу “Я – журналіст!”,
учениця Городищенського ліцею Білокриницької сільської ради Рівненського району Рівненської області