Персик розцвітає коло мого дому
Гарним, ніжним цвітом… Та кому відомо?
Вулиці пустії, жодної людини.
Усі поховались, всі на карантині.
Сидять в тісних стінах, коротають дні
І страшно бояться, бо ми на війні.
Ворог «Невидимка», так його прозвали,
Він з’явивсь нізвідки, тому й не чекали.
Він живе в легенях, там його шукають,
Але б’є у мозок, бо страх наганяє,
Що нема вакцини, тож нема спасіння.
Хіба ж можна вірить в таке божевілля?
Як нема – то буде, її точно створять.
Але ще питання, хто тут справжній хворий?
Продають здоров’я, торгують життями,
Таких є достатньо людей поміж нами.
Сидіть краще вдома в цю тяжку годину,
Пожалійте друзів і свою родину.
Подивіться фільми, книги почитайте,
Про своє здоров’я ви не забувайте.
Персик своїм цвітом почав вихвалятись,
Та лиш через вікна буду милуватись.
Персиковий цвіт іще до нас вернеться,
А людськеє серце більше не заб’ється…
Ірина ЗАХАРЧЕНКО,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,
Черкаська область