Чи часто ми дивимося навколо себе? Нас оточує безліч речей і явищ, але як часто в такому швидкому русі подій можна відірватися від усього й помітити щось незвичайне?
Я – школярка. Кожен мій день схожий на попередній. Я ходжу однією й тією ж дорогою, спілкуюся з тими ж людьми, займаюся тими ж речами, що й раніше, тому було б досить дивно помічати дещо нове, адже все вже бачила, оглядала очима й не один раз. Буває таке, що дуже нудно в школі чи вдома, часом я не знаходжу ніякої іншої справи, окрім як роздивлятись усе навколо, тому навіть малюнок на поличці в нашій класній кімнаті, замок, який наш класний керівник щораз вішає на дверцята шафи, візерунки на плафонах у кабінеті – для мене не новина. Але є дещо таке, що не повторюється жодного разу, навіть коли всі вважають інакше. Моє джерело натхнення, гарного настрою, сили духу, неймовірної палітри вражень – це природа… Люди дуже тісно пов’язані з нею, бо самі є її невід’ємною складовою.
Інколи трапляється, що йду дорогою додому, довкола тихо, немає машин, і раптом, неочікувано для самої себе, помічаю, що весело цвірінькають вільні пташки, вітер ніжно пестить листячко на втомлених деревах, сонячні промені з усіх сил намагаються впасти хоч краєчком на сухий асфальт, розмальований кольоровою крейдою, а легенькі хмарки невтомно змагаються, хто ж швидший з них. Для мене це здається таким неймовірним, що хочеться зупинитися, заплющити очі хоч на хвилинку та просто прислухатись до всього, принюхатись до запаху повітря, наповненого ароматом листя горіха та каштану. Кожен раз, коли таке відбувається зі мною, пейзаж змінюється, а вітер приносить нові запахи з вулиць. Так цікаво! Особливо це помітно, коли шукаєш ідею для твору чи вірша, картини, аплікації тощо. А пір’я в птахів – це просто диво! Яка гама кольорів, яке розмаїття! Недарма художники часто малюють природну красу з пернатими, тепер я розумію, що такого незвичайного вони бачать.
Люди, я хочу порадити вам, аби ви частіше помічали красу довкола себе. Психологи також радять робити це, бо саме в такі моменти ми черпаємо неоціненну енергію матінки-природи. Зупиніться на хвилинку де б ви не були – у центрі міста, на роботі, вдома та просто заплющте очі. За цей маленький проміжок часу можна так багато зрозуміти… Відчуйте щастя в найпростіших речах…
Софія ШЕПЕЛЄВА,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,
Донецька область
Джерело фото: http://arastoum.info/vospitanie-zhitie-i-bytie-cheloveka/32-vse-stati-sajta/vospitanie-zhitie-i-bytie-cheloveka/219-chutkost-i-ejo-neobkhodimost-dlya-cheloveka