Тарас Григорович Шевченко – вірний покровитель України, який зробив величезний внесок в поетичний та духовний стан тогочасної культури. Він дуже любив рідну землю, мріяв і добивався свободи та незалежності свого народу. За своє недовге життя він написав 237 віршів та поем, із них 235 українською мовою. «Увійшов» у літературу Шевченко завдяки своїй відомій на весь світ збірці творів «Кобзар».
Кобзар — назва першої книги-збірки поетичних творів 1840 року, який славиться своєю великою кількістю тем і жанрів. Поет, можна сказати, «влучив» своїми поетичним словом та талантом прямісінько у серце епохи, чим сподобався багатьом читачам; творчість цього письменника стала колосальним етапом у житті народу. Це був великий поштовх вперед. Перші «Кобзарі», до 1908 року, містили твори тільки українською мовою, але у наш час до них додають ще дві поеми російською «Тризна (Безталанний)» та «Сліпа». У 1840 році з’явилося перше друковане оголошення про продаж «Кобзаря», який, хоч і був досить дорогим, бо мав ціну аж в 1 карбованець сріблом, досить швидко був проданий. Вихід збірки, хоч і вельми урізаного цензурою, був великою літературною подією того часу. Тоді ще «Кобзар» не мав прямих закликів до революційних дій, але вже містив у собі духовний опір проти несправедливості, закликав до поривання отримати вільне життя народу України. У розробці тем Шевченко не уник певної міри ідеалізації України. Завдяки виходу «Кобзаря» почався новий етап розвитку української мови та літератури.
Шевченків «Кобзар» – сумлінна і кропітка робота, автор зібрав сюди багато спогадів зі свого кріпацького життя. У Тараса була доволі важка доля, але він попри все писав вірші, хоча, здавалося б, життя могло його зламати.
Зізнаюсь, я не є великою прихильницею творчості Т. Г. Шевченка, але є деякі вірші, які мені дуже подобаються, наприклад «Мені однаково» та «Кавказ».
Сьогодні, в такий непростий час для України та нашого народу, коли не можна стояти осторонь подій, які відбуваються навколо нас, постать та творчість Т.Г. Шевченка є значним символом незламності та нескореності українців як нації вільних людей, а рядок: «Борітеся – поборете!», якнайкраще описує наше сьогодення.
Софія РЕПАН,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”