На правому березі річки Вілії в Острозі стоїть величний храм, куполи якого видно поряд з куполами Богоявленського кафедрального собору. Свято-Воскресенський храм бере свій початок з кінця XVII століття. Я розповім про чудотворні ікони цього храму.
Узагалі на Новому місті до революції було три храми: на сучасному кладовищі – церква Святого Миколая (від неї зберігся фундамент), церква преподобного Онуфрія (це був величезний однокупольний храм), і Воскресенський храм (дерев’яна церква, яка стояла за свідченням істориків за 50-70 метрів від сучасного русла річки Вілії на захід). З усіх храмів уцілів лише Свято-Воскресенський. Потреба побудови нового храму виникла у зв’язку з тим, що дерев’яна церква стала аварійною через часті розливи річки.
Воскресенська церква була закладена у 1903 році, а освячена – 1910 році. Збудована вона у псевдовізантійському стилі. На відміну від Богоявленського собору, Свято-Воскресенський храм був збудований членами ново міської громади. Під час будівництва храму, у 1905 році, іконостас церкви (окрім ікон Миколи Чудотворця і Острозької Богородиці) було продано храму села Оженин, а у новозбудованій Свято-Воскресенській церкві було встановлено дерев’яний іконостас. У церкві знаходиться католицька ікона «Умиління» і три кіоти, зроблені в уніатському стилі.
Оглянувши нині Воскресенську церкву, можна помітити, що всі ікони належать до XIX ст.. і тільки ікона Богородиці Одигітрії та Образ Охтирської Божої Матері відносяться до більш раннього періоду. Згадки про ікону Острозької Божої Матері зустрічаються в літературі кінця XIX – початку ХХ століть доволі часто. Так М. Теодорович (педагог,церковний та громадський діяч, історик-краєзнавець Волині кінця ХІХ ст..) в «Статистичному описі церков і приходів Волинської губернії» за 1889 рік називає Богородицю «Благодатною», а Є. Поселянин – «Месточтимою». У іншому збірнику, присвяченому 900 річчю православ’я на Волині згадується: «В Новоместской, что на предместье города Острога, церкви есть благодатная икона Божьей Матери. Народ почитает эту икону чудотворную, и по временам во множестве собирается на поклонение ей. Но о происхождении этой, несомненно древней иконы, ни письменных документов, ни определенных устных преданий не имеется».
Острозька Богородиця прославилась як чудотворна ще з кінця XVIII ст., про що можна судити з вотивних прикрас, які розміщені по обидві сторони ікони. Вотиви – це металеві пластини із зображенням того, чого просять у Бога, або дякують Йому за виздоровлення. Зазвичай їх приносять до чудотворних ікон.
У храмі знаходиться ще одна древня чудотворна ікона «Охтирська Богородиця». Образ Охтирської Богородиці належить до більш прославлених ікон. Він був знайдений священиком Покровської церкви м. Охтирки Харківської губернії ( нині Сумська область) Даниїлом під час косіння трави біля храму, на своєму земельному наділі. Як пізніше з’ясувалося, цією іконою батьки благословили свого сина, що їхав до Петербурга на службу. Але юнак, будучи нерозумним і зухвалим, викинув святиню у траву. 15 липня 1739 року вийшов священик косити траву і вдарив косою по іконі. Коса випала з його рук. Він упав на коліна і читав усі молитви до Пресвятої Богородиці, які знав.
Образ Охтирської Богородиці отець Даниїл переніс до свого будинку і помістив в окремій кімнаті, поряд з іншими іконами. Інколи деяким людям доводилося там спати. Вони свідчили, що плакали, бо їх охоплював небувалий страх або ж сум.
Одного разу, омивши ікону, отець Даниїл не вилив воду і залишив її на ніч. Уві сні священику явилася Богородиця і сповістила йому, що ця вона є цілющою і нею можна врятувати хворих на проказу. У сім’ї отця Даниїла уже захворіла цією недугою його донька, але випивши невелику кількість цілющої води вона одужала. Так же було зцілено багато жителів міста Ахтирки.
Після певних роздумів священик вирішив подякувати Божій Матері за зцілення людей. Отець Даниїл відніс Охтирську ікону до художника-іконописця, щоб він замалював пошкодження від коси і додатково прикрасив образ. Іконописець, будучи завантаженим роботою, пообіцяв через 2-3 дні почати оздоблення ікони. Уві сні художнику явилася Пресвята Богородиця і наказала йому не чіпати ікони, а віднести її священику.
Вона перебувала у домі священика деякий час, але згодом він був змушений перенести її у Покровську церкву, бо ця ікона приводила у небувалий страх і сум його сім’ю.
Імператриця Єлизавета тричі приказувала дослідити і описати всі її чудо творіння. І, нарешті, у 1751 році Священний Синод постановив пошановувати Охтирську ікону Божої Матері як чудотворну.
У 1929 році Покровську церкву закрили і частково зруйнували. Мабуть, Охтирська ікона потрапила у благочестиві руки.
Відомо, що з 1921р. до 1939р. по р. Вілії проходив кордон між Польщею і СРСР і під час голодомору 1932-1933рр. там ішла жвава торгівля. Можливо, ця ікона там же була «куплена» за хліб чи інші продукти харчування, а у 60-х роках, коли Воскресенська церква була єдиною культовою спорудою в Острозі, привезена у цей храм.
На цей образ ніхто не звертав уваги, його забули, але одного разу у 1981 році, коли настоятелем церкви був благочинний протоієрей (Ростислав Трепачук ), під час прибирання було знайдено ікону на дзвіниці. Після поверхневого очищення її, можна було прочитати внизу ікони наступний напис: «Истинное изображение новоявленого чудотворного образа Пресвятыя Богородицы Ахтырския, яже обретаеся в граде Ахтырке, в церкви Покровской» із печаткою Священного Синоду.
Ця ікона зцілює людей, приводить їх до покаяння, влаштовує життя сиріт.
Під час пошанування Охтирської ікони у 2003 році, напередодні 15 липня, ввечері служили «Всенощное бдение» з акафістом Пресвятій Богородиці. У церкві було небагато людей: деякі прихожани, паломники і група студентів Острозької академії. Під час акафіста всі вони плакали. Після завершення Богослужіння отець Ярослав, настоятель церкви, запитав їх чому вони плакали. Студенти відповіли що не знають, їх охопив страх і сум…
В храмі є ще три чудотворні образи Богородиці: «Помічниця в родах» , «Казанська Божа Матір» і «Скоропослушниця».
10 духовних святинь Рівненщини
Історія останнього образу не менш цікава. Цю ікону в храм подарували в 2011 р., це є список з оригіналу чудотворного образу Божої Матері, який знаходиться на Афоні, в Дохіарському монастирі, ікона іменована Скоропослушниця. Образ знаходиться на стіні братської трапезної над дверима, через які іноки звичайно ходили на трапезу, а трапезар через свою посаду ходив частіше інших повз Неї із запаленою свічкою, тому підкопчував Її. Одного разу в 1664 році трапезар, якого звали Ніл, проходячи за звичаєм повз цієї ікони вночі з запаленою свічкою, почув від Неї слова: “На майбутній час не наближайся сюди із запаленою свічкою і не копти Мого образу”. Ніл визнав ці слова за жарт кого – небудь із братії і тому залишив їх без уваги і по-колишньому ходив повз ікону із запаленою свічкою. Незабаром він знову почув голос від ікони: “Монах, недостойний цього імені! Чому ти так безтурботно коптиш Мій образ?”. При цих словах трапезар осліп…
Страждаючи очним болем при повній втраті зору, Ніл дні і ночі молився і плакав перед св. іконою; раптом почув він голос “Ніле! почута твоя молитва – ти прощений, і зір знову дається тобі. Коли отримаєш милість від Мене, звісти братії, що Я – їх покров, промисел і захист їх обителі.Хай і всі православні християни звертаються до Мене в потребах, і Я не залишу нікого. Так що з цієї пори ікона Моя буде називатися Скоропослушниця, тому що швидко буду являти милість і виконувати прохання всіх хто звертається до Мене”. Звістка про таку чудову подію розповсюдилась по всій горі Афонській. Після цього ченці, благовійно помолившись, обгородили те місце, де знаходилася ця ікона, і влаштували із правої сторони храм в ім’я Пресвятої Богородиці Скоропослушниці.
Незліченні чудеса відбуваються благодатною силою клопотання Божої Матері.
Дарія ЗУБІЦЬКА