Рівненський скульптор Леонід Гринбокий вже більше 20 років працює в Рівному, де він став відомий завдяки своїм бурштиновим янголам та співочим писанкам. Але, мабуть, одиниці знають, що на своєму шляху рівненському скульптору довелося прикрашати палац самого президента Узбекистану.
Ще з дитинства Леонід полюбляв з олівцем у руці годинами малювати в альбомі або зошиті в клітинку.
Як і всі творчі діти, після дощу він з великим захопленням виліплював з грязюки різні фігурки. «Першою роботою була дуля, – з посмішкою згадує скульптор. – Влітку, у бабусі в селі я пас корів і на очі мені трапилася палиця, от я і вирішив за допомогою ножичка і наочно дивлячись на свою руку, вирізати «дулю».
Батьки Леоніда були звичайними робочими: мама – швачка, батько – електрик, але як і всі батьки хотіли, щоб дитина тягнулася до прекрасного. Тому мама, взявши маленького Леоніда за руку, відвела його до музичної школи, оскільки бачила в майбутньому свого сина скрипалем. Втім, тамтешні вчителі не змогли гідно оцінити музичного таланту хлопчика, тому на черзі була художня школа, де до нього і прийшло розуміння азів мистецтва. Саме тут вперше майбутньому скульптору показали роботи Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, Родена, які його дуже вразили.
Після закінчення середньої школи Леонід навчався в Школі підготовки керівників художньої самодіяльності на відділенні художнього оформлення. Вміння, здобуті там, стали в нагоді йому і в подальшому житті, адже невдовзі прийшла повістка в армію, де він, окрім виконання справжніх бойових завдань, малював стінгазети, оформлював бойові листки та «ленінські кімнати», робив начерки бойових друзів та дембельських альбомів. Відслуживши, вступив до Львівського державного інституту декоративно-прикладного мистецтва, де детально ознайомився з секретами майбутньої професії.
Вивчивши теорію в інституті, вирішив підкріпити її практикою: поїхав працювати на Ташкентський творчий комбінат прикладного мистецтва.
Саме там разом з товаришами працював над оформленням палацу президента Узбекистану. «У Ташкенті я познайомився з різними відомими художниками, скульпторами, про яких я тільки читав в журналах, – згадує Леонід. – А там я з ними познайомився і працював пліч-о-пліч. Разом з найкращим керамістом Ташкенту Тапаром Султаном Муратовим ми оздоблювали вхід до палацу. І коли всі майстри показували свої роботи, президент Карімов «обізвав» нашу роботу найкращою. І вже за 3 місяці ми виконали ще одне завдання, вже в середині палацу: ми прикрашали альпінарій великими декоративними тарілками, цікавими композиціями. У Ташкенті я познайомився і працював з львівською керамісткою Ярославою Мотикою. Вона працювала над садово-парковою скульптурою, яка була досить велика за розміром, тому за її проханням я їй трохи допомагав».
Уже більше 20 років Леонід працює в Рівному, його роботи відомі далеко за межами Рівненської області і навіть України: в Росії, Білорусі, Узбекистані, Польщі, Італії, Канаді та Ізраїлі. Тому не дивно, що рівненського скульптора достойно оцінили і придбали його роботи такі відомі люди, як екс-президент України Віктор Ющенко, футболіст Сергій Ребров, мер Рівного Володимир Хомко.
Леонід Гринбокий запевняє, що з задоволенням би попрацював над оздобленням нашого міста, адже ідей в нього досить багато. Для їх втілення не вистачає лише одного – грошей. Але він не зважає на фінансові проблеми і активно працює над новими роботами і навчає своєї майстерності дітлахів.
Софія КАСЕНЮК