В один момент я зрозуміла, що дуже схожа на батька: хоча зовнішність у мене успадкована по батьківській лінії, а виховання більше від мами, спосіб мислення, дії та звички у мене від тата.
Зовнішність залежить від генів, які дитина отримує від мами, тата та інших родичів, тому вона може виглядати інакше. Наприклад, у моєму випадку тато темноволосий і засмаглий, а я маю світліше волосся та світлішу шкіру, тому ми не дуже схожі зовні. Я більше схожа на його матір, мою бабусю. Але поведінка і характер формуються не тільки через гени, а й через спостереження за батьками. Хоча я спеціально не стежила за тим, як поводиться тато, усе одно іноді поводжуся так само, як він. Я помічаю, що іноді думаю так само, як тато, і можу сказати ті самі слова в подібній ситуації, навіть якщо ми не чули одне одного. Наприклад, коли мама купила бутербродницю і показувала, як нею користуватися, спочатку мені, а потім татові, я випадково почула, що він поставив те саме запитання, що й я: «Скільки потрібно запікати бутерброд?» І мама відповіла нам однаково: «На око». Тоді я зрозуміла, що ми подумали про одне й те саме.
Отже, навіть якщо діти не дуже схожі на батьків зовні, вони можуть бути дуже схожими внутрішньо. Саме поєднання спадковості та впливу сім’ї формує особистість людини.
Вікторія МАРУЩАК,
учениця Школи універсального журналіста