Клацнув ключ вхідної двері. Мамо! Тато! Напевно, нікого немає вдома, тому що відлуння голосу облетіло всі кімнати, повернувшись до моїх вух. Заходжу до своєї кімнати. Так, не завадило б прибрати цей «творчий безлад». Але не зараз. Скільки маю часу до того, як гримне замок і хтось з батьків ласкаво усміхнеться мені, запитає, як справи? Годину? Дві? Я просто хочу побути наодинці, порозмірковувати над днем, що минув. Розумієте? Кожному з нас потрібно час від часу покинути бурхливий світ, занурившись у розмову з власною душею. Не тільки книжки допомагають досліджувати навколишній світ. Перш за все ми повинні пізнати свої бажання, мрії, характер. «Пригода всередині себе – теж пригода», – цей вислів із книги «Елізіум. Алікс і монети» я згадую кожного разу, коли залишаюся наодинці. Вмикаю улюблену музику. Думки полетіли, неначе зграя пташок…
Що мене чекає в майбутньому? Звісно, школа, потім –університет. А що далі? Туман. Напевно, це болюча тема для більшості підлітків. «Ким ти бачиш себе через декілька років?» – запитують дорослі. А у відповідь щось невиразне, на кшталт: «Я ще не знаю, можливо…». Нам, як нікому у цей час потрібно зрозуміти свою особистість, зібрати її, неначе пазли. Саме тому я думаю про те, як складеться моє життя (джерело фото – Мізки.com).
Потім вир думок захоплює мене і переносить до наступної зупинки. Що таке щастя? Кожен розуміє це слово по-різному. А чи не справжня насолода почуватися вільним у житті? Не залежати не від кого духовно. Тоді звичайні справи перетворюються на джерело радощів, а, здавалося б, глобальні проблеми – на невеличкі перешкоди.
На годиннику о пів на третю. Нічого собі! Як швидко летить час! Це змушує мене глибше поринути в роздуми. Ще зовсім недавно я вперше почула дзвоник на урок, а сьогодні готуюся до випускних іспитів. Неначе вчора бабуся й дідусь допомагали мені вимовляти слова. Зараз я допомагаю їм по господарству. А завтра? Не треба гаяти ані хвилини! Подорожуйте, вчіться, співайте! У нас немає другого шансу наново прожити життя, виправивши всі помилки.
Хтось зайшов. За тихими кроками я впізнаю маму.
– Над чим замислилась, доню?
-Ні над чим. Просто вирішила побути наодинці.
Анастасія СТАРЧЕНКО,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,
Донецька область.
Читайте також: