Не повернеться час. Грізними великими краплинами він тікає від свого хазяїна. Були моменти щастя, горя й суму. Інколи хочеться опинитися в минулому, часом виправити його. А буває навіть і так, що складні життєві ситуації примушують звернути свій погляд на цікаві, красиві речі — на те, що поряд.
***
Хвора. Клята хвороба уже третій місяць не дає спокою маленькому тілу.
Час від часу почала виходити на прогулянки. Самотня. Та й що робити в найвіддаленішій точці району? Сумно, нецікаво. Хоч би люди які, а то тварини, кущі, вода — словом, глухо. Не життя, а «табір для в’язнів з найстрашнішими тортурами».
Так думала я в дванадцять років. Із зверхністю згадувала про свою жалюгідну роль у чудовому світі, про порожнечу і короткозорість дивних людей. Я не була ні нікчемою, ні занудою, просто тоді у вічному пошуці чогось загубила себе і зовсім не помічала, як мені співчував весь чудовий світ. Як вирувало все навколо, намагаючись донести прості людські істини про неповторність природи.
***
Тоді я просто йшла, думала про свою відсталість. Тяжкими і кволими хмарами нависла наді мною ірреальність. Вічна боротьба бунтувалась у серці.
Зламала гілочку лози. Зламала ще щось. Стукнула палкою по трухлявому дереву. І аж здригнулась, коли побачила величезного вужа, який був огидний всьому моєму єству. Я була впевнена: щось повинно трапитись. Гадина обвивала ногу, руку. Здавалося, навіть десь у глибині тяжкі залишки нещастя теж були обвиті гадюкою. Не тремтіла від страху — просто спостерігала. Думала, що вкусить. Але, ні, нічого, через п’ять хвилин, як і не було.
За місяць я видужала. У чудовому настрої святкувала свій тринадцятий День народження. Друзі, посмішки, щастя. І тільки тоді зрозуміла, що саме природа повернула мені здоров’я: гидко-бридкий вуж відібрав болячку! Антибіотики, уколи, капсули – все це ніщо, порівняно з цілющими властивостями бурштинового краю.
Замість епілогу
Рибалки сваряться за рибні місця на нашому «Ровці». Ах, які ж краєвиди на цьому озері, саме небо цілує його, розчісує ніжні кучері ялинок, сосон, дубків. Здається, що саме тут екологічна бездоганність, а, може, й справді, бо поблизу ніяких промислових підприємств, стічних вод, унікально чиста водойма й оксамитовий піщаний пляж. Справжній земний рай! Все тут перемішується в романтичну суміш під назвою відпочинок. Озеро заворожує, манить, не питаючи дозволу, кличе, дихає прохолодою. Буває вирине з води ондатра, гріється на сонці і так ніжно посміхається.
А коли наше село Колки уквітчується яблуневим цвітом у садах, шовковими травами на луках, спалахами червоних тюльпанів, то всі п’яніють від тої дивної суміші, почуваючи себе найщасливішими. У нас юність минає в закоханих поглядах саме такої грайливої весни.
І так приємно серед всього цього розмаїття в полоні поліської душі, усвідомлювати свою національну приналежність до невмирущого, вічного народу. Слухати вечорами лагідний голос бабусь із невеличким надривом, дарувати людям тепло і віру в себе, в свою Батьківщину!
Яна ТАБОРОВЕЦЬ