Я люблю своє тендітне і затишне місто Сарни, а отже хочу, щоб його мешканцям було комфортно і весело, аби жодного разу не виникло бажання тікати звідси світ заочі від проблем та нудьги. А для цього, безумовно, потрібні зміни. Зміни і в «обличчі» населенного пункту, зміни і в самих нас, сарненчанах.
За останніми даними в Сарнах вже більше 30 тисяч мешканців, прекрасних людей, зі своєю неповторною долею, людей добрих, працьовитих, мудрих. І якщо до послуг найменших – дитячі дошкільні заклади, для школярів – освітні заклади нового типу та загальноосвітні школи, для студентів – педагогічний та аграрний коледжі, ВПУ, то для тих, хто вже має професію – відсутність робочих місць. Тому і тягнуться до далекої Москви, Києва, чи то і зовсім далеко на Захід маршрутки та потяги заповнені заробітчанами. Тож, передусім, Сарнам так потрібні нові виробництва установи і заклади, що дадуть змогу людям заробляти на життя тут, біля своїх родин, і тоді б багато з моїх друзів та однокласників не чекали б місяцями зустрічі з татом чи мамою.
Останнім часом особливо ретельно місцева влада та освітні заклади намагаються слідкувати за тим, що поробляють юні сарненчани в позаурочний час, і хоча в місті функціонують і підлітковий клуб «Юність», і Будинок дітей та молоді, і в школах працюють гуртки, мрією всіх дітей міста давно стало будівництво нового дозвіллевого центру, куди б з комп’ютерних ігрових залів, під’їздів та вулиць можна було б запросити місцеву юнь. І обов’язково басейн з живим куточком, яким просто марять, як мої однолітки так і багато дорослих. А щоб раз і назавжди вирішити проблему дозвілля юних любителів караоке-співу, дискотек та розважальних програм в затишних умовах, обов’язково потрібно відкрити дитяче кафе.
Боляче дивитись, як блукають вулицями та подвір’ями нашого міста безпритульні брати наші менші, в пошуках їжі та тепла, іноді наражаючись на небезпеку знущань та жорстокості з боку людей, іноді наражаючи на небезпеку інших земляків. Тож, якщо хочемо називатись справжніми європейцями, мусимо докласти зусиль, щоб відкрити в місті притулок для тварин, бо як співається в одній пісенці: «Собака буває кусачою тільки від собачого життя».
Можливо, хтось скептично поставиться до вище викладенних побажань мрійливого підлітка, бо відомо, що на практиці на все потрібні кошти, яких не вистачає ні в країні вцілому, ні відповідно на місцях. Можливо…
Але ось на наступні зміни коштів не потрібно, бо вони потребують тільки нашого бажання – зробити місто нарешті чистішим. Так хочеться, щоб сарненчани довели: квітуча краса і чистота – це візитівка маленької неофіційної столиці рівненського Полісся.
Тож почнемо зміни на краще у своєму місті сьогодні із себе!
Олександр КРАСЬКО