У нашому світі ніколи не було, немає і не буде однакових людей. На кожного з нас чекає власна історія. Мета, ціль, характер, цінності і принципи не можуть збігатися повністю. Кожній людині притаманні індивідуальні світогляди, риси характеру і пріоритети.
З власних спостережень я виділила дві групи підлітків. Перша задається питанням: «Як мені усесторонньо розвиватися? Що робити для мого майбутнього?». Інша в свою чергу думає: «Як купити алкоголь без лишніх питань? Коли ж батьки кудись підуть, щоб влаштувати вечірку?». Комусь не хочеться брати відповідальність, тому він поринає у розваги ,забувши про інше. Але я впевнена, що рано чи пізно це проходить, людина дорослішає і мудрішає. Проте в неї залишається тільки втрачений час та відсутність щастя у житті. Відпочинок- це невід’ємна частина нашого існування. Але багато хто ходить в оману й не задумуючись над майбутнім, живе в нескінченних гуляннях.
Якщо ж говорити про підлітків першої групи, то вони для мене- натхнення і мотивація. Як правило це люди, які раніше подорослішали і вже мають певні цілі, до яких нестримно йдуть. Здавалося б, вони такі цілеспрямовані, старанні, сильні та успішні, що точно живуть в задоволення. Їх ставлять у авторитет і постійно хвалять. Які ж тоді можуть виникнути проблеми?
Насправді, інша сторона цієї продуктивності і енергійності доволі гірка. Культ раннього успіху несе за собою багато переживань, розгубленості та самокопання. На початку шляху, ти почуваєшся піднесено й дуже радий, що можеш так інтенсивно працювати. Помірними кроками рухаючись до цілі, людина робить певний успіх, якому, звичайно ж, буде рада. Проте пізніше перемога виявиться замалою. Оточуючі починають вимагати більшого, адже зарекомендувавши себе й поставивши високу ланку, їй потрібно відповідати. Такі підлітки починають знецінювати свої старання. Викладаючись на повну, вони можуть мало спати та їсти, виснажувати себе по повній. Саме тоді дуже часто з’являються нав’язливі думки: «Я зробив не достатньо. Мені варто більше працювати. Я-невдаха». Проявляється емоційне вигорання, апатія та депресія.
Прагнути кращого і працювати над цим дуже важко й ризиковано. Потрібно правильно планувати графік, щоб такі цінності як здоров’я, відпочинок та вільний час не стояли на останньому місці. Навчитися шанувати себе, розуміти свій стан, сміливо дивитися вперед і з гідністю приймати невдачі. Між успіхом, щастям, перемогами та апатією, самокопанням, лінню є тонка межа. Її потрібно розпізнати й робити все, щоб її не переступити. Тому вдосконалюйтеся й працюйте обережно. Краще не рватися уперед працюючи цілісінькими днями, а рухатися поступово. Не забувай, що шлях в тисячу миль починається з одного-єдиного кроку!
Яна ЛУК’ЯНСЬКА,
випускниця Школи універсального журналіста
Як точно описаний 1 типу людей. Це справді те, що я останнім часом відчуваю і з цим боротись не так просто, як подумати про те, що треба відпочити. Але я вдячна, що довкола мене є люди, що мене розуміють. Разом ми все подолаємо
Молодець, Яночко! Горджуся тобою!
Мабуть це саме те, що я хотіла почути в цей період свого життя. Дякую!