У романі Шарлотти Бронте «Джейн Ейр» описується життя бідної дівчини Джейн, історія її боротьби за свою гідність та вибір свого життєвого шляху. Ідея роману – рівність людей, право жінки на власний життєвий вибір. В творі наявно багато конфліктів – моральний – методи виховання дітей, етичний – тема кохання, соціальний – бідність і багатство.
Та головним у романі є образ Джейн Ейр – витонченої, благородної, незалежної, мужньої жінки. Вона бунтарка, завжди бориться за своє життя та гідність. Джейн переконана, що реалізація жінки не обмежується шлюбом, що права жінки повинні бути однаковими з чоловіком. Для неї шлюб – це союз рівноправних людей, який ґрунтується на довірі, вірності та повазі. Навіть бувши у близьких відносинах з містером Рочестером, вона залишалася стриманою та серйозною. Та це не означає нещирість її почуттів, Джейн по-справжньому кохала Містера Рочестера, так само як він її. Любовні відносини з коханим Джейн були дуже важкі, невдале весілля, втеча нареченої, пошуки її – це все випробування для закоханої пари, які вони пройшли. Через її образ було розкрито проблеми жінки в соціумі, про те як складно жити у несправедливому світі. Але попри всі негаразди, вона не падала духом, а залишалася мужньою та мудрою у всіх важких ситуаціях.
Крім проблем кохання та дискримінації жінок, у романні порушується також проблеми виховання дітей. Життя у сім’ї місіс Рід не було солодким для Джейн. Тітка дуже суворо ставилася до дівчини, кричала, била, закривала в пустих кімнатах. Не кращими були відносини дітей місіс Рід, особливо хлопця Джона, до Джейн. Він міг дозволити собі вдарити дівчину, за що навіть не був покараний. Діти місіс Рід були неслухняними та вередливими, через надмірне потуранням їхньої мати. В майбутньому вони виросли нетямущими людьми, які не могли заробити собі на життя. Та не краще виховання дітей було в Ловудській школі для дівчат-сироток. Там 8 років жила, вчилася та викладала Джейн. У школі виховання було дуже суворим, а середовище існування не кращим. Дітей лаяли, били, кормили маленькими порціями (не завжди смачною їжею), вони не мали достатньо одягу (взимку дівчата постійно замерзали), кімнати були малими, холодними та сірими. Як погано це не звучало б, та проблема виховання була та є актуальною й зараз.
Роман «Джейн Ейр» мені дуже сподобався, оскільки дає можливість багато чого обдумати та винести для себе. А Джейн Ейр стала для мене ідеалом молодої дівчини. Отож раджу всім обов’язково прочитати цей роман! Нехай він і вас навчить чогось нового!
Юлія ГРИГОРЕНКО,
випускниця Школи універсального журналіста