Красноармійськ. Невеличке шахтарське місто на заході Донецької області. «Сіра зона», і кажуть, що ніяких перспектив. А тут 11 клас ЗНО, попереду студентське життя у великому місті. Не планую після навчання у виші повертатись додому, але не завжди так буває, як ми хочемо. Кажуть, існує ностальгія. В нашому класі навчаються переселенці з Горлівки, Донецька, Авдіївки, й вони просто мріють хоч раз переночувати в своїй домівці…
Тобто, я буду банальним і скажу, що окрім самих жителів ніхто не наведе ладу. І, користуючись нагодою, помрію про благоустрій мого рідного міста, в якому мені б схотілося залишитись. Психологи радять розділити аркуш на дві частини, вербалізувати проблему і записати її плюси і мінуси.
Так, плюси. Дві шахти працюють, є досить красиві сучасні соціальні об’єкти, де навчаються діти, відвідують гуртки і студії. Але молоді і підліткам нема де подітись, і вони тиняються вулицями і шукають пригод на свою голову. Всі спортивні клуби платні, а у кав’ярнях та піцеріях ціни «кусаються».
Місця відпочинку занедбані, а при останньому мері все місто забудували торгівельними павільйонами з сайдингу, а каруселі у парку відпочинку здали на металобрухт.
Та все-таки не можна опускати руки. На вулицях зелено і затишно, влітку насаджують багато квітів, у садибах достигають овочі й фрукти. Всі мої рідні й друзі тут. Тут пройшло моє дитинство. Тому я зацікавлений у позитивних змінах мого міста.
Нещодавно ми обрали нового мера. Він до цього був мером сусіднього маленького міста Димитров і навів там лад. Будувались тротуари, проводились місцеві акції для молоді і активних громадян. А чотири дев’ятиповерхівки у центрі міста розфарбували у яскраві кольори – а-ля Енді Ворхол! Дрібниці, але як пересічні жителі скучили за увагою!
Може, й нам так поталанить? А зміни вже почались. Наприклад, на центральному майдані встановили велику ялинку, яку прикрасили іграшками, зробленими власноруч учасниками міського конкурсу, ініційованому міським головою (я як лауреат навіть отримав солодку нагороду – торт). Всю Новорічну ніч буде концерт, танці, конкурси костюмів, гарячі напої та підвоз жителів міським транспортом. Потім феєрверк, а до цього у зв’язку з політичною ситуацією навіть поодинокі петарди були заборонені. Буде свято!
А дуже скоро наше місто перейменують, бо в його назві заключено комуністичну символіку. Після тривалих дебатів і обговорень ми станемо Покровськом, і дуже хочеться сподіватися, що з новим ім’ям почнеться і нове життя.
Тобто, саме налаштування я б змінив у нашому місті – налаштування на те, що у нас є МАЙБУТНЄ.
Іщенко Єгор,
11-В,
Красноармійський НВК,
31.12.2015.
Від редакції: робота Єгора Іщенка була надіслана на Всеукраїнський конкурс “Я – журналіст!”. У лютому 2016 року під час урочистого нагородження переможців конкурсу в Національній спілці України Єгор отримав спеціальну відзнаку Спілки з рук голови НСЖУ Сергія Томіленка.
Дивіться також:
Донбас шахтарський: неймовірні фото