Скільки разів на день ми чуємо про чужі проблеми? Щодня ми стаємо свідками якихось негараздів. Споконвіку добро і зло борються за владу у світі. Їх сили майже рівні, тому не дивно, що люди постійно вагаються і переходять з одного боку на інший.
Зло заманює своїх жертв різноманітними спокусами, адже всі злочини спочатку несуть психічне або фізичне задоволення. Проте після почуття ейфорії приходить усвідомлення свого вчинку і розпач, який супроводжується каяттям.
Добро ж вимагає витримки і неабиякої відваги, бо по-спражньому добрі вчинки рідко приносять якусь вигоду своїм виконавцям. Але з часом з’являється розуміння того, що світ став кращим і в серці починає жевріти вогник, який приємно зігріває. Отже, зло годує наше тіло, а добро – душу.
Не дуже весело усвідомлювати, що прибічників зла стає все більше тому, що прихильники добра зневірюються і втрачають сили відстоювати свої ідеали. Такий час – найкраща можливість проявити найважливішу складову добра – милосердя.
Сьогодні світ байдужіє набагато швидше, ніж колись. Нікого вже не хвилюють чужі долі. Хочеться пожити для себе, а не витрачати дорогоцінні хвилини на вчинки, за які навіть винагорода не передбачена.
Справді, у 21 столітті дуже важко думати про інших, бо так багато турбот. Тому благодійність повинна стати шансом на спасіння, одним із шляхів “лікування” сучасного суспільства. Давно Джек Лондон сказав так: “ Кістка, яку ти кинув псові, не є милосердям; милосердя — це кістка, поділена з псом, коли ти сам голодний не менше за нього.” Тобто ми повинні віддавати не просто тому, що у нас є зайве, а тому що хтось потребує цього не менше за нас. Милосердя є не просто пожертвою грошей або речей першої необхідності. Це ще і підтримка, яка іноді необхідніша за повітря. Підтримка – це міст, що веде прямісінько до людського серця.
На жаль, не всі люди доброчинствують з гарних намірів. Деякі шукають наживи або визнання. Милосердя нічого не коштує, якщо воно не робиться від чистого серця. Дуже влучно висловився відомий французький письменник Франсуа де Ларошфуко:
”Милосердя сильних миру цього найчастіше лише хитра політика, ціль якої — завоювати любов народу….Хоча всі вважають милосердя чеснотою, воно породжено іноді марнославством, нерідко лінню, часто страхом, а майже завжди — і першим, і другим, і третім”.
Врешті-решт, визначити чистоту намірів тої чи іншої особи дуже важко. Залишається тільки слідкувати за своїми вчинками, адже життя подібне бумерангу: що віддаєш, те і отримуєш. Ми не можемо відмовляти у допомозі комусь, бо невеличка дія для нас може стати порятунком для них.
І побачивши колись того, хто просить про допомогу, поставте собі одне просте питання:” А якби я опинився на його місці?”
Адже із ким не буває?
Пам’ятайте: “ Милосердя – це сила, здатна захистити беззахисне” (Г.Честертон).
Ірина МАРЧЕНКО,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,
Черкаси
Джерело фото: http://vynohradiv.info/ispit-z-miloserdya/