Мама- найрідніша людина, яка любитиме завжди. Не покине та завжди буде опорою, надійним захистом, затишком і прихистом. І в будь-якій ситуації я можу покластися на неї. Саме мама створює у моєму житті фундамент мудрих рішень, виважених думок та твердих сходинок під ногами. Завдяки її впевненості та дисципліні я з легкістю долаю найважчі перепони та досягаю поставлених цілей. Мама – берегиня роду. Через слова її молитви сини та доньки України проживають ще один день у сподіванні на майбутнє. Мами військових – це справжні героїні, які чекають з нетерпінням на повернення своїх дітей. Вони плачуть тихо, але їх серце кричить від глибокого болю. Вони не сплять ночами і хвилюються за кожного, хто стоїть на лінії фронту, за хірургічним столом, рятує людей з-під завалів. Їхня любов та віра гріють в найхолодніші ночі та у найважчі хвилини бою. Вони волонтерять, об’єднуються і підтримують одна одну, перетворюючи свій біль на силу незламності, яка не дасть ворогу зламати дух мого народу. Вони знають справжню ціну війни. Матері військових не шукають слави, а просто роблять світ кращим і милосерднішим. Саме така Велика, не рушійна сила, і їх любов. Вона надихає мене вірити у завтрішній день, створювати з неможливого можливе. Втілення незламності, сили , віри та непокірності дарують мені ці великі Матері. А я зроблю все, щоб їх сподівання не були марними. Слава Україні!
Софія КОВАЛЬ,
лауреатка XV всеукраїнського конкурсу “Я – журналіст!”,
учениця Квасилівського ліцею Рівненської міської ради Рівненської області