Ще з раннього дитинства ми мріємо бути на когось схожими. Здебільшого, це публічні люди-актори, співаки, танцівники. І в цьому немає нічого поганого. Адже людина повинна рухатись в своєму розвитку вперед і добре, якщо твій кумир це виправдовує, надихає тебе ставати кращим, до чогось прагнути в житті.
Зараз у мене теж є людина, на яку я хочу бути схожою. Але це не якась зірка, чи модель, акторка, чи співачка, а звичайна жінка-Юлія Герасимчук. Це людина, яка надихає мене проймати своє життя кожним днем, з великим інтузіазмом і завзятістю.
До війни Юлія працювала медсестрою в одній із лікарень Рівного. Уже тоді в мирний час, вона допомогла врятувати не одне життя. Дуже любила подорожувати Україною та відвідувати цікаві місця.
Але кривава війна бурею ввірвалася в її життя і зруйнувала всі плани, забравши найріднішу людину. Проте жінка не занепала духом, не виїхала з країни, а почала робити те, що може робити кожен із нас.
Свою волонтерську діяльність Юлія розпочала після смерті чоловіка. 11 червня 2023 року Герасемчук Іван відійшов у вічність. Це було великим ударом для неї та всіх родичів, зокрема і для моєї сім’ї.
«Від моменту, коли Іван пішов у вічність і до сьогоднішнього дня, мене ніколи не залишала думка про те, а як там хлопці?»-говорить вона. «Згадка про те, як там людям, які не сплять у ліжечку, як там людям, які змушені цілодобово працювати, стріляти, працювати з дронами, будучи голодними, холодними, мерзнучи в окопах, лежачи тяжко пораненими в шпиталях, змушують мене іти далі і допомагати тим, чим можу»-продовжує Юлія.
Волонтерка залучена у багатьох проектах. Десятки посилок з їжею, маскувальні сітки та автомобілі для наших Збройних сил, зокрема для 68 окремої Єгерської бригади імені Олекси Довбуша, де раніше служив її чоловік та 110 бригади і їх лікарів. Це все справа рук Юлії.
«Я не волонтер,-говорить вона про себе,-я звичайна людина, але я розумію, якщо не допомагати армії, то завтра ворог прийде до мене додому, зробивши нас своїми рабами, а для українців це не припустимо.
Я пишаюся вчинками цієї жінки, її розумом, справедливістю, розсудливістю і силою духу. Вона завжди чесна, людяна, впевнена в собі. Є прикладом для майбутніх поколінь українців. Саме ці риси викликають у мене глибоку повагу та захоплення. Надихають втілювати в життя свої ідеї, що приносять користь оточуючим. Нам всім потрібно брати приклад з таких людей.
Юлія-не просто жінка, а втілення української душі, сповненої тепла і добра, яка здатна змінити світ на крище. І це мене надихає!
Ірина НАУМЕЦЬ,
лауреатка XV всеукраїнського конкурсу “Я – журналіст!”,
учениця Тріскинського ліцею Сарненської міської ради Рівненської області