Доброго дня, Владо! Що нового? Та ні, й сама знаю, що багато чого змінилося.
Ти вже на 15 років старша, ніж я. Тебе й не впізнати. Куди поділися та полохливість та невпевненість?? Ти далеко не те сором’язливе п’ятнадцятирічне дівчисько з русявими косичками. Влада – впевнена , доросла, самостійна жінка.
Сподіваюсь, ти обрала омріяну професію. Думаю, не жалкуєш про свій вибір. Та знаєш, я, навіть, не за це найбільше переймаюсь. Мене цікавить ситуація у державі. Як там економіка, культурний розвиток, рівень життя населення?
Маю надію, що ти залишилася в Україні, працюєш на її благо і отримуєш достойну плату за це. Сподіваюся, наша країна нарешті встала з колін, досягла успіху.
Мені здається , якщо б ми зустрілись, то не впізнали одна одну. Але, мабуть, я б не хотіла побачитися прямо зараз. Всьому свій час. Я трохи боюся майбутнього та неочікуваних змін.
Маю надію, що в тебе чудова родина, яка підтримує, допомагає у всьому. Я б дуже хотіла, щоб ти була щасливою, ніколи не засмучувалася, твої мрії збувалися, а сльози були лише від радості. Я докладу максимум зусиль, щоб ти була найкращою українкою та жила достойно. Бо те, ким Влада буде у майбутньому, залежить від моїх сьогоднішніх вчинків.
Успіхів тобі, Владочко! До зустрічі через 15 років!
Влада МЕШКО,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,
Київська область