Книги- це справжня духовна скарбниця людства. Для одних- це безцінний друг і порадник, для інших- звичайна річ, як і тисячі інших речей повсякденності, для третіх лише додаток до хатнього інтер’єру. На жаль, є й такі, для яких книжка нічого не значить. Не любити книгу – означає не шанувати спадок наших пращурів, що з давніх-давен намагалися писати. Звичайно, в них не було паперу, його замінювали стіни печер, камені, шкіра вбитих тварин, глина. Справжній папір, схожий на сучасний, люди навчилися робити дві тисячі років тому.Та людина й досі поступово удосконалює книгу.
Найбільше суперечок між книголюбами виникають через те, що деякі віддають перевагу звичайним друкованим книжкам, інші -сучасним електронним. Щоб розібратися, який же вигляд книги кращий: друкований чи електронний, розглянемо всі “за” і “проти”.
Друкована книга: “ЗА”
-Широкий спектр візуальних та тактильних відчуттів (можливість смакувати новий аромат, послухати шелест сторінок, помацати випуклості обкладинки);
-удосконалення від невеличкої до повноцінної домашньої бібліотеки (дуже радує око процес перетворення звичайної шафи на скарбницю знань);
-з медичної точки зору паперовий варіант корисніший, ніж модний гаджет (якісна друкована книга не псує зір так активно, як її сучасний аналог);
-не потребує джерела енергії для постійної підзарядки (техніка дуже швидко витрачає заряд під час постійного вжитку, на відміну від друкованих книжок,що зовсім не потребують електропостачання).
Друкована книга: “ПРОТИ”
-Ціна (найбільшою проблемою друкованих книжок іноді є необгрунтована, завищена вартість);
– не завжди компактна (найбільшою в світі книгою за даними Книги рекордів Гіннессу є “Суперкнига” (1976 року видання) розміром 2,74 на 3,09 метра, вагою 252,6 кг, обсягом 300 сторінок. Не думаю, що її буде зручно носити із собою у сумці чи зберігати на полиці у невеличкій кімнаті);
-з часом губить товарний вигляд (сторінки можна легко пошкодити, плюс з часом вони самі затираються і вигорають);
-шкода навколишньому середовищу. Подумайте про дерева! (Тим не менше, обґрунтованість цього випадку є спірною. У виготовленні електронних книг використовуються рідкоземельні метали, а елементи живлення не просто рідкісні, а й надзвичайно токсичні. І подумайте про всю енергію, яка потрібна для запуску серверів і охолоджуючих вентиляторів. А щодо дерев, то вони є відновлюваним ресурсом).
Електронна книга: “ЗА”
-Ціна (зазвичай електронні книги безкоштовні, слід лише враховувати витрати на електроенергію);
-компактна (легко можна носити із собою в сумці, чи навіть у кишені; легко знайде місце на полиці);
-не потребує освітлення (є можливість читати навіть уночі, не намагаючись роздивитися дрібний шрифт під тусклим освітленням);
-легко налаштовується під користувача (можна обрати зручний шрифт та розмір тексту, чи колір фону).
Електронна книга: “ПРОТИ”
-Потребує майже постійного електропостачання (як вже було написано вище, техніка дуже швидко витрачає заряд під час постійного вжитку);
-легко виходить із ладу (дуже малий відсоток сучасної техніки насправді якісний і зможе прослужити кілька років без “сюрпризів”);
-погано впливає на зір (під час багаточасового читання з екрану монітора чи телефона розвивається синдром «сухого ока»);
–проблеми з концентрацією (найкраще матеріал засвоюється саме під час читання паперової копії книги, і це не дивно. Коли цифровий пристрій має підключення до мережі Інтернет, спокуса залізти у соціальні мережі та відповісти на повідомлення, купити зі знижкою нову футболку, завантажити цікаву гру значно зростає);
-відсутність контакту з книгою (гарне враження від по-справжньому цікавої книги гарантоване, але від читання електронного аналога воно буде не таке яскраве та повне).
Справжні книгомани не замінять своїх паперових товаришів на електронних, не проміняють шелест та запах сторінок на дотики до екрану, мацання обкладинки наживо на звичайний погляд в смартфон. Але, виходячи з усіх наведених аргументів, “за” і “проти” друкованого варіанту і його аналогу приблизно на одному рівні. Отже, найправильнішим рішенням буде чергувати читання паперової книги та електронної, залежно від розміру, обсягу та ціни.
Вероніка БІЛИЧЕНКО,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,
Донецька область