Цар Давид продумав підступний план і чинився добрим і дбайливим, щоб приховати свою перелюб із Вірсавією.Він запропонував Урії прийти на відвідання додому, щоб люди подумали, що майбутня дитина народиться від нього, а не від Давида.
Однак Урія виявився надто зі знатним і сумлінним – він відмовився від відпустки в той час, коли його соратники з війни переносять тяготи та небезпеки битв.Тоді Давид, щоб приховати свій гріх, погубив невинного Урію. Він був настільки спокушений гріхом, що навіть повчальна і багатозначна алегорія пророка Натана не протверезила його розум, тому пророк вже прямо сказав:«Ти той чоловік».Тільки після цього Давид побачив себе очима Бога і сповідав свій гріх. Коли ми читаємо 50-й псалом, молитву поки що є Давида, здається, що він здивувався, наскільки сильно був захоплений гріхом. Тепер він хотів наповнитися істиною, що проникає в серце і дає визволення, тією істиною, про яку через сотні років свідчив Ісус Христос: «І пізнаєте істину, і істина зробить вас вільними» (Ів. 8:52).
У Декларації незалежності, прийнятій Конгресом США 4 липня 1776 року, говориться: «Ми виходимо з тієї самоочевидної істини, що всі люди створені рівними і наділені їх Творцем певними невідчужуваними правами, до яких належать життя, свобода і прагнення до щастя». Істина про те, що Бог створив усіх людей рівними, була для них очевидною, і їм було легко побачити, як король Англії порушував їхні права. Однак деякі члени конгресу, які прийняли Декларацію незалежності, самі були рабовласниками, і їм було набагато важче усвідомлювати і приймати істину про свободу та рівність усіх людей – у тому числі і своїх рабів. Так само і сьогодні: якщо якась істина несе для нас матеріальну вигоду, то вона здається нам «очевидною». Якщо прийняття істини вимагає від нас жертв, то така істина чомусь перестає бути очевидною. У неправди багато різних проявів. Ми можемо сказати правду, але щось недоказати і таким чином бути нещирими.
Слово Боже до Давида було таким: «Ти та людина». Саме з цієї суворої істини розпочався процес очищення його серця.За гріхи ми можемо отримати прощення, а неправду можна виправити.Але Господь може вивести нас із цього плачевного стану. Ми були сліпі, але тепер бачимо світло. Ми були мертві, але дивом стали живі. Якщо ми отримали неправильну інформацію, то це може призвести до тимчасових труднощів, але якщо ця дезінформація стосується питань вічності, то це може призвести нас до вічної загибелі.
Окрім цього, прагнення до популярності, значущості та багатства може легко витіснити в нашому серці прагнення до істини.Тому ми повинні щиро поставитися наступним питанням: “Що є істина?” І знайти відповідь у Тому: Хто шлях, і істина, і життя, ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене… (Ін. 14:6). Цар Давид затоптав істину, але вона повстала і подивилася йому просто у вічі. Мирські царства, засновані на брехні та лицемірстві, виникають і зникають, і так само зникають люди.
Однак Божа істина та Його Царство – вічні. «Бо добрий Господь: милість Його навіки, і істина Його з рід у рід» (Пс. 99:5).
Микола ДАНИЛЕНКО,
випускник Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”