В цей нелегкий час кожному з нас важливо мати джерела стійкості. Для когось це співаки чи актори, поети чи прозаїки, медики чи пожежники.
А для мене – ті, хто зараз в холодному окопі стискають автомат. Завдяки їм я пишу цю статтю. Ті, хто накладає турнікети та надає медичну допомогу тим, чиї руки вже не можуть так міцно тримати зброю і обороняти мене. Я вдячна, бо мирно проживаю життя, вчусь в омріяному коледжі і бачусь з друзями.
Ті, хто більше не тримають зброї, не накладають турнікетів, бо їх вбили за героїзм, сміливість, любов до України. Ці титани – джерело моєї стійкості. Вони надихають мене приєднуватись до тих, хто є героями для них – волонтерів.
Тих, хто відкривають численні збори коштів, плетуть сітки, роблять окопні свічки, носять важкі коробки і привозять допомогу титанам. Оті, що маленькими руками малюють захисникам малюнки, просять маму купити щось солодке, бо в школі роблять великий пакунок допомоги від Миколая.
Хоробрі воїни, які рятують життя людей щоденно, але не мають плащів, лише пожежну чи медичну, поліцейську форми. Силачі – люди що вчать та виховують те молоде покоління, котре відбудує Україну в ім’я титанів та героїв. Всі у кого є власний фронт, який є частиною великого, – беззаперечні рицарі справедливості.
Усі вони надихають мене, додають упевненості в кожному дні і мотивації йти вперед та стати ковалем свого майбутнього – майбутнього нової, вільної, заквітчаної і сильної України, яка назавжди є моїм домом, повним спогадів та любові.
Аліна СТАСЮКЕВИЧ,
лауреатка XV всеукраїнського конкурсу “Я – журналіст!”,
студентка ВСП “Львівський поліграфічний фаховий коледж УАД”