Мало не кожен українець хоч раз задумувався над таким фактом: українці розуміють російську, а от росіяни українську – ні. Однак, насправді – це не те, чим варто пишатися. Дослідники стверджують, що схожість нашої мови з мовою окупанта складає близько 60%, в той час як з польською – 70%. Але попри це, першу нам зрозуміти легше. Тож як так сталося, що ми знаємо російську?
Розпочнемо з того, що кожен з нас має вибір, якою мовою йому розмовляти. Однак які мови нам знати, ми не обирали. Вибір – знати російську чи ні, за нас зробило суспільство. В результаті багаторічної русифікації та намагань росії знищити нашу культуру, зокрема й мову, наше суспільство почало звикати до цього та вважати, що це нормально. Так, це дійсно нормально, коли деякі регіони, які знаходяться на кордоні з іншими державами, переймають певні особливості та традиції один одного. Але не нормально, коли ці інші держави намагаються повністю знищити свого сусіда, зробити його своєю копією, захопити та поневолити. Тож за кілька століть, українці звикли, що росія – це нормально, російська мова – це нормально.
З самого дитинства ми чули російську мову скрізь. Хтось із нас відразу після народження почув «Привіт, малеча!», а хтось — «Здравствуй, малыш!» Далі наше життя могло розвиватися двома шляхами: ми народилися в російськомовній сім’ї та ми народилися в українськомовній сім’ї. В першому випадку знання дитиною російської є зрозумілим. Що ж такого стається в другому випадку, що людина знає російську?
Певний період нашого життя ми перебуваємо в колі наших сімей. І саме та мова, якою розмовляють наші найближчі родичі, стає для нас рідною. Але коли ми дорослішаємо, нам доводиться виходити за межі спілкування з сім’єю, і ми потрапляємо в суспільство – дитсадок, школа, університет, робота. Тут нас оточує безліч людей, які надзвичайно різні між собою, зокрема й розмовляють різними мовами. Відповідно, ті мови, які ми найчастіше чуємо, хочемо ми того чи ні, але ми починаємо їх вивчати. Це стосується не лише російської. Якщо дитина з малечку перебуватиме у середовищі, де розмовляють українською та англійською, вона одразу розумітиме обидві мови, не докладаючи для цього великих зусиль. Саме так сталося з нами. Надворі нас повсюдно переслідували афіші, реклами, оголошення, вивіски та багато інших об’єктів, де вживалася російська мова. Вона ж звучала і на телебаченні. Особливо в мультфільмах, адже в сьогоднішніх реаліях, саме мультфільми є основним джерелом інформації для дітей.
Таким чином, чим частіше ми зустрічаємося з мовою окупантів, тим більше ми починаємо її розуміти. На щастя, ця схема працює і в іншу сторону. Якщо ми перестанемо зіштовхуватися з російською в повсякденному житті, то з часом ми почнемо її забувати. Звичайно, на це знадобиться багато часу, і звичайно, частину її ми забути все ж не зможемо, але все ж.
Підбиваючи підсумки, можемо сказати, що для того, аби забути російську – нам просто потрібно більше спілкуватися українською, не вживати русизмів, суржикізмів та іншого сміття, що забруднює нашу солов’їну. І тільки коли ми зрозуміємо на скільки прекрасною є наша мова, у нас зникне будь-яка потреба послуговуватися іншими.
Отож висновок – плекайте українську мову!
Дар’я ОБЕРТИНСЬКА,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”