Найбільша розкіш у світі – це розкіш людського спілкування.
Антуан де Сент-Екзюпері
Першою соціальною мережею був американський сайт Classmates.com, який відкрився ще у 1995 році. Через 10 років у 2005, після виникнення сайту «My Space» соціальні мережі почали активно використовуватися. Навіть наймолодшим мільярдером став 28-річний Марк Цукерберг, що винайшов найпопулярнішу соціальну мережу «Facebook» у 2004 році. Зараз «Facebook» використовує більше мільярда жителів планети.
Ми живемо у ХХІ сторіччі – ері інформаційних технологій. Кожна людина є частиною індустріальної епохи, невід’ємним атрибутом якої став Інтернет. А вагомою складовою Всесвітнього павутиння є соціальні мережі. Переважна більшість населення Землі користується цими веб-сайтами задля задоволення своїх комунікаційних потреб. А значна кількість цих людей уже не пам’ятає, як спілкуватися з реальними особами. Тому що «говорити літерами з клавіатури» набагато простіше.
Одне і те саме повідомлення можна сприймати по-різному, від чого колосально змінюється його значення. Також співрозмовник може говорити нещиро, а у живому спілкуванні це зазвичай одразу помітно. Але більшість це не лякає і вони продовжують занурюватися у бурхливий беземоційний світ віртуальних комунікацій.
Комфортніше ховатися за маскою аватарки, не показуючи своїх емоцій у діалозі. Замість звичайного «Поясни, будь ласка”, у листуванні можна лише натиснути кнопки «?» і «Надіслати». І подібних прикладів можна навести багато. Аргументами на захист соціальних мереж є можливість спілкуватися на відстані, практичність використання, наявність Т9, що допомагає формулювати думки і можливість висловлення своїх думок у будь-який час. Стосовно живого спілкування можна зазначити, що зручним воно є через те, що є можливість спостерігати за емоціями і поведінкою співрозмовника, відчувати психологічний комфорт.
Внаслідок того, що значна кількість населення обирає соціальні мережі замість реальних людей, виникає демографічна криза. Тому що людство просто забуває, як спілкуватися «наживо».
Я провела опитування серед учнів 14-ти – 15-ти років. Виявилося, що з 15 опитуваних 33% визнають, що соціальні мережі для них важливіші за реальне спілкування, 60% вважають, що зі справжніми людьми спілкуватися краще і 7% не можуть визначитися. Але навіть ті, хто визнають себе «залежними», хочуть від цього звільнитися, усвідомлюючи хибність обраного шляху.
Отже, ще не все втрачено, і у нас є можливість звільнитися від on–line залежності. Тому обирайте самостійно, що для Вас важливіше – душевна розмова з другом за горнятком кави чи шматочок заліза і пластику, що створює лише ілюзію розмови.
Ярославна МІЩЕНКО,
випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”,
Одеська область