Письменники — досить різні люди. Одні — це люди, які з головою несуться у свій вигаданий світ, інколи завдаючи шкоди самим собі. Писати історію ночами безперервно чи багато часу сидіти за ноутбуком, бо з’явилися сили й натхнення. Інші пишуть для душі, коли є вільний час. Щоб перечитувати й відволікатися від проблем.
Але всі ці люди словами можуть затягнути в інший світ. Дати відчути біль, щастя, любов через звичайні букви. У декого це виходить краще, в інших — гірше, але все одно це прекрасно.
Це досить важка справа, адже не кожен може затягнути людину в інший світ. Часто саме у підлітковому віці з’являється ця іскра до писання, але мало хто свої записи перетворює на справжню історію для всіх. А ті, хто змогли, інколи після однієї книги кидають, так і не створивши продовження.
Вони можуть як і за один день написати пів книги, так і за пару місяців не написати жодної сторінки. Їхня фантазія може з однієї пісні, ситуації чи фрази створити цілу історію, яку згодом перетворять на нову книгу.
Софія Мороз, випускниця Школи універсального журналіста