Сьогодні ми поговоримо про роман-бестселлер відомої письменниці Елеонор Портер, виданий у 1913 р.
”Поліанна”- Історія, про одинадцятирічну дівчину-сироту на ім’я Поліанна, котра приїжджає до своєї тітки міс Поллі Ґарінгтон. Батько Полліанни помер, не залишивши майже ніякого спадку. Отримуючи невелику зарплатню, він залишив після себе всього декілька книг. Оскільки матір Поліанни давно померла, а інших родичів у неї немає, вона змушена переїхати до тітки Поллі. Матір Полліанни свого часу вийшла заміж за батька Поліанни всупереч бажанням її батьків, які хотіли видати доньку заміж за багатого чоловіка. Після чого сім’я розірвала з нею будь-які стосунки. Тепер, 25 років потому, тітка Поллі живе одна в величезному будинку та має немалі статки, успадковані після смерті її родичів. Вона педантична, строга і приймає племінницю виключно з почуття обов’язку, відносячись до неї, як до непотрібного тягару. Поліанні вона виділяє занедбану кімнату на запиленому горищі, з голими стінами, одним маленьким віконцем та практично без меблів, тому що вона не хоче багато витрачати заради племінниці, хоче по можливості віддалитися від компанії дитини та водночас вберегти будинок від дитячих рук. Поліанна ж повна протилежність тітки Поллі: вона активна, життєрадісна і дуже балакуча. Одним словом-звичайна дитина. Поліанна ані скілечки не засмучується через тяжкі життєві випробовування та неприязнь тітки, адже постійно грає у гру, якої її навчив свого часу батько. Він пояснив Поліанні, що треба радіти, всьому тому що в тебе є та знаходити позитив усюди. З того часу вони завжди бавилися «в радість», і навіть після смерті батька, Полі продовжувала грати у їхню гру. В перший же день приїзду Поліанни, тітка Поллі залишає її без вечері за непунктуальність і наказує їй вечеряти хлібом з молоком на кухні, разом зі служницею Ненсі, але і тоді дівча не засмучується і каже, що таке покарання їй навіть дуже подобається, адже любить хліб з молоком та має гарні відносини зі служницею. Всі покарання і повчання Полліанна приймає з радістю,чим дуже розгублює тітку Поллі. Поступово все місто починає любити Полліанну, а згодом черга доходить і до тітки Поллі.
Людям усіх віків буде цікаво почитати про пригоди цієї дівчинки, хоч книга має і драматичні моменти, але все завершується «хеппі ендом». Порадив би навіть прочитати цю книгу молодшій сестрі, сам, читаючи її у 11 років, був у захваті. Книга порушує моральні теми суспільства та людяності, змушує задуматися після прочитання.
Книга буде хорошою їжею для роздумів та зможе добре прикрасити нудні вечори!
Назарій СТОРЧОВИЙ, випускник Школи універсального журналіста