«Народ, який не знає своєї історії, є народ сліпців», – читаємо у О. Довженка. Кожен із нас повинен знати історію свого народу, своєї держави.
Освічена людина завжди розуміє, що без минулого немає сучасного, без традиційного немає нового, без колишнього немає теперішнього. Хто з нас, не знаючи історії, зможе пояснити, чому українці так шанують землю, а працю на ній називають священною; чому вінок і писанка мають таке глибоке символічне значення для нашої культури; чому наша мова послуговується літерою “ї”, якої немає в жодній іншій мові світу? Той, хто не знає національної історії, ніколи не зможе зрозуміти свого народу й діяти на його благо.
Якщо народ не знає своєї історії і не несе за це відповідальності, то будь-хто може скористатися такою слабкістю і висвітлити історичні факти по-своєму, задля своїх інтересів. Подібні ситуації спостерігаємо доволі часто. Не дивно, що в Україні виникають суперечки з приводу того, чи потрібно визнавати голодомор 1932-1933 років актом геноциду українського народу, чи варто проголошувати тих чи інших осіб національними героями, чи доцільно знищувати пам’ятники комуністичних діячів, та з багатьох інших питань. Усі ці непорозуміння (а вони інколи набувають величезних масштабів!) є наслідком незнання громадянами нашої країни історичних фактів, що робить їх відкритими для будь-яких ідеологічних впливів.
Пам’ятаючи і шануючи минуле, ми збудуємо світле майбутнє!
Олександр НОГА, випускник Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”