Багато в нашому житті залежить від мотивації і натхнення. Коли їх немає, у нас зникає бажання творити щось прекрасне, своє, нове. Сподіваюся, ви вже знаєте способи, як знайти свою музу. А зараз я поділюся своїми.
Мене мотивує завершення певної дії. Є результат – я задоволена. Це відчуття, коли дописуєш останній рядок тексту, перечитуєш і він подобається тобі. Тоді мені хочеться зробити щось більше: хоч книжку написати, вивчити французьку або піти приготувати шоколадне тістечко.
Дискомфортно, якщо тема заданого твору мені не підходить. Навіть, якщо напишу усе бездоганно. Особливо, коли тема зі шкільної програми. Вони заганяють мене у рамки.
Моє натхнення – музика і спокій, коли я можу зосередитися на власних думках. Я завжди пишу, коли одна, ніхто не заважає і не лізе зі своїми порадами. А музика дозволяє, якось налаштуватися на певний лад і відчути потрібну емоцію. Також допомагають фотографії, малюнки і спостереження за перехожими та тваринами. Яким життям всі вони живуть, куди поспішають або кого очікують? Ці роздуми також мене надихають.
Мене ніколи не надихали інші люди, з якими я розмовляла. Шарм незвіданості образу спадає і вже це лише співрозмовник, з яким можна провести час. Слова для мене пусті і ніколи не допомагали. Чиєсь: «Ти зможеш!» для мене стає більше проблемою, ніж підтримкою. На мене поклали свою надію і… Це проблема. Людина може розчаруватися, через це мені стане сумно. Таке саме відчуття пустоти я відчуваю, коли слова підтримки написані. Ти бажаєш мені щастя?.. А яка тоді емоція в тебе на обличчі?
Я багато часу шукала, що саме мені підходить, мотивує та надихає. Якщо ти ще не знайшов, це не означає, що ти ніколи не знайдеш. І на обличчі в мене лише емоція спокою, тому не турбуйтесь про це.
Вікторія КОСТИК, випускниця Школи універсального журналіста на базі НаУ “Острозька академія”