Скажу одразу: в мене немає улюбленого предмета.
Я досить різностороння людина, тож мені подобаються абсолютно різні науки. Я люблю мистецтво, але не можу уявити його без гармонійного поєднання деталей. Люблю біологію й хімію за те, що вони водночас чіткі — все можна розкласти по поличках — і незвично непередбачувані. Мови й літературу люблю за їх різнобарвність. Але жодну з них не можу уявити без основи — математики. Вона закладена в фундамент усіх наук: майже все можна скласти у формули чи таблиці, розв’язати задачу або структурувати інформацію.
Хоча я не вважаю математику своїм улюбленим предметом, проте добре її розумію й люблю використовувати навіть там, де цього не очікують. Часто помічаю за собою, що навіть коли просто розмальовую якусь картинку, починаю відслідковувати розташування деталей і кольорів так, щоб вони гармонійно поєднувалися. Інколи це спричиняє проблеми: під час структурування інформації мозок буквально «кипить». Наприклад, коли я малювала невелику картинку, замість 20 хвилин витратила майже 2–3 години, бо занадто захопилася гармонією кольорів.
Я люблю всі предмети, але по-різному. Для мене головне, щоб будь-яка наука була гармонійною.
Мій улюблений предмет — це не одна конкретна дисципліна, а сама ідея гармонії знань. Я ціную різні науки за їхню унікальність, але найбільше мені подобається знаходити між ними зв’язки й баланс. Саме це робить навчання для мене цікавим і натхненним.
Владислава Онищенко, випускниця Школи універсального журналіста