«Ми всі повинні бути однакові. Не вільні й різні від народження, як сказано в конституції, а просто однакові» – так описував Рей Бредбері майбутню проблему духовної деградації суспільства протягом усієї своєї творчості. Автор застерігав нас від знецінення культури й мистецтва, що перетворювало людей на бездумних споживачів. Він показував у своїх книгах-антиутопіях, як влада прагне зробити громадян байдужими до всього навколо, підживлюючись лише штучними розвагами. Тоді його ніхто не розумів, але не минуло й століття від написання «451º за Фаренгейтом» як наш світ виправдав очікування Дугласа.
Чи є в нас час думати? На що ви марнуєте свій вільний час? Люди навіть не хочуть подивитися на небо, на хмари, на осіннє листя. Вони прагнуть якнайшвидше прийти додому і втупитися у «стіни», щоб задовольнити свою потребу – спожити «контент», не замислюючись, про що він. Бездумно розганяти свій автомобіль на максимальну швидкість набагато цікавіше, ніж хвилюватися про аварію і їхати повільно! А що ви скажете про глобальні проблеми: війни, кризи, несправедливість у житті? Соціум почне мислити, аналізувати і будувати висновки, які навряд чи будуть позитивними. А це владі аж ніяк не потрібно, адже розумний народ набагато важче контролювати.
Ми живемо в час, коли люди вже не уявляють цінності. Усі хочуть підлаштуватися під один одного. А той, хто хоче виразити себе у цьому суспільстві, повинен бути готовий до осуду. Чому люди намагаються заподіяти біль один одному? Хіба на світі і без того мало страждань… Рей Дуглас ставив нам ці запитання, але його ніхто не слухав.
У есе були використані цитати Рея Бредбері з книги «451º за Фаренгейтом»
Софія Бонсевич, випускниця Школи універсального журналіста