Школа для мене — це не просто уроки і оцінки. Це місце, де кожен день трохи схожий на попередній, але водночас постійно щось відбувається.
Ранок зазвичай починається однаково: будильник дзвонить занадто рано, за вікном ще темно, і перша думка — “ще 5 хвилин”. Але ці 5 хвилин ніколи не рятують. Ти все одно йдеш до школи трохи сонний, з надією, що день пройде швидко.
Але школа для мене змінилася після 9 класу. Раніше все було звичним: ті самі коридори, знайомі вчителі, люди, з якими ти виріс. Я провчилась у своїй школі з 1 по 9 клас, і вона стала чимось рідним. Тому перехід в іншу школу був для мене дуже складним.
У новій школі все було інакше. Нові люди, нові правила, нові вчителі — і ти ніби починаєш усе спочатку. Було багато непорозумінь і навіть конфліктів: не тільки з вчителями, а й суперечки з батьками. Я часто думала, чи правильне рішення зробила — піти саме в цю школу, а не в інший заклад. І це, чесно, дуже дратувало і виснажувало.
Але з часом я почала звикати. З’явилися нові знайомі, з якими стало легше. Я отримала новий досвід і трохи по-іншому подивилась на школу. І хоча цей період був складним, він мене багато чого навчив.
Як і раніше, у школі залишаються речі, які дратують: ранні підйоми, велика кількість домашніх завдань, уроки, на яких час ніби зупиняється. Але водночас є і моменти, які хочеться запам’ятати — розмови на перервах, сміх, якісь випадкові ситуації.
Тому школа для мене — це не ідеальне місце. Вона може бути складною і навіть виснажливою. Але саме через такі моменти ти ростеш і змінюєшся.
Олександра Куницька, випускниця Школи універсального журналіста